Вигорання – хронічна хвороба 21 сторіччя
У наш час людина задіяна у дуже багатьох сферах суспільного життя. Соціальні, економічні, політичні, особистісні причини потребують багато вкладу внутрішніх ресурсів, і якщо ці самі ресурси розподілити не правильно, можна стикнутися з вигоранням як професійним, так і емоційним.
А якщо говорити про соц. роботу у новоутворених громадах, то там вигорання є чи не найосновнішою проблемою з якою зіштовхуються соц. працівники. Спеціаліст має справу з різними категоріями клієнтів, виконує завдання різного характеру і повинен концентрувати усі свої сили на подоланні проблем.
Принцип конфіденційності, яким керуються соц. працівники, не дозволяє їм розголошувати інформацію про клієнтів, через що перші повинні переживати все самостійно, не маючи змоги поділитися власними переживаннями з цього питання з іншими.
Надто емпатійні люди також страждають від вигорання, оскільки яскраво переживають проблеми клієнта та не можуть відмежуватися від цього.
Тому, для запобігання вигоранню, людям необхідно оволодіти навичками саморегуляції, розширити коло спілкування за межі професійних тем, змінювати види діяльності від професійних до непрофесійних та виконувати роботу по мірі власних сил.
Автор публікації
