Вплив емоційного вигорання на функціонування особистості
Катерина САХАРОВА – доцентка кафедри психології Дніпровського гуманітарного університету, докторка психології, голова Ради молодих вчених
Синдром емоційного вигорання – це фізичне, емоційне або мотиваційне виснаження, що характеризується порушенням продуктивності в роботі й житті, втомою, безсонням, підвищеною схильністю до соматичних захворювань. В тяжких випадках також може характеризуватися вживанням алкоголю або інших психоактивних речовин з метою отримання тимчасового полегшення, що має тенденцію до розвитку фізіологічної залежності і (у багатьох випадках) суїцидальної поведінки. Cтрес-реакція у відповідь на безжальні виробничі і емоційні вимоги, що походять від зайвої відданості людини своїй роботі з супутньою цьому зневагою до сімейного життя або відпочинку.
При емоційному вигоранні в нас активізуються три негативні компоненти:
1) Емоційна виснаженість – відчуття емоційної перенапруги, спустошеності, втоми і вичерпаності емоційних ресурсів, викликані власною роботою.
2) Деперсоналізація – негативне, цинічне, бездушне ставлення до роботи, колег, організації та предмету своєї праці.
3) Редукція професійних досягнень – почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, знецінення результатів своєї праці.
Психологічна наука вже визнала синдром емоційного вигорання одним з найсерйозніших захворювань. Воно небезпечно тим, що в стресових ситуаціях в суспільстві поширюється як епідемія. Але, як і будь-яку хворобу, синдром вигорання можна своєчасно попереджати і вельми ефективно лікувати.
Цей проєкт виконується у співпраці з громадськими організаціями “Гендерний клуб Дніпро” та “Фундація прав людини” та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.
#PeaceInDigitalEra #МируЦифровийЧас #ФундаціяПравЛюдини #HumanRightsFoundation