Війна лайків: соціальні мережі та ескалація політичного протистояння
Соціальні мережі у період війни можна вважати своєрідним видом зброї окремого виду бойових дій – інформаційно-психологічних спеціальних операцій. В умовах російсько-української війни соціальні мережі та платформи несуть і користь, і проблеми для української боротьби.
Серед головних проблем, які можна назвати першими – паніка, фейки і розбрат. Паніка на війні – це нормальна реакція на ненормальні події, але важливо вміти з нею боротися, бо нашкодити вона може не лише комусь одному, а поставити життя групи людей перед загрозою. Часто паніка виникає через поширення фейків, в яких схвильована особа поспішає повідомити про вибухи, не переконавшись у правдивості інформації. Вивести з рівноваги, деморалізувати цивільне населення та підірвати їх довіру до представників влади є одними з найголовніших цілей ворогів, оскільки значно зменшує супротив населення і полегшує наступ. При поширенні інформації важливо не лише не вестись на фейки особисто, а й не стати корегувальником вогню чи джерелом для розвідки ворога. Важливо не знімати переміщення українських військ, вміти не реагувати на новини неофіційних джерел та не поширювати їх, аби не стати помічником ворога.
Також важко не помітити, що критика влади, військових і пошук зради серед «своїх» поширюється в соціальних мережах швидше, ніж позитивні новини. Краще не ставати частиною подібних провокацій, яка також обов’язково зіграє на руку загарбникам. Проте важливо не забувати про справжніх зрадників країни, які свідомо спрямовують свою діяльність на користь російських окупантів. В одному з моментів війна в Україні стала каталізатором українського націоналістичного усвідомлення і становлення стійкої громадянської позиції, але колаборантів та зрадників лишилось дуже багато. Оперативне повідомлення про осіб, які шкодять цілісності суверенітету країни та її розвитку, може значно посприяти швидшій перемозі України.
Дуже важливим завданням для українців в тилу залишається боротьба на інформаційному фронті, тому що соціальні мережі є досить впливовими і на міжнародну політику. Сучасні інтернет-медіа і популярні платформи як Twitter, Instagram, Facebook, Tik-Tok та YouTube є інструментами поширення інформації й ефективного впливу на західних політиків. Світ має знати правду. Тому дуже важливо перекладати і поширювати в інтернеті всі злочини окупантів: зруйновані об’єкти архітектури, будинки, заклади освіти, адміністративні споруди, постраждалих. На тлі широкомасштабного вторгнення в Україну світові лідери засудили дії російської федерації та продемонстрували значну підтримку в інформаційному просторі. Зірки та блогери збирали пожертви, влаштовували благодійні аукціони та заходи; держави – гуманітарну допомогу та притулок для біженців. Українська інтернет-спільнота показала, що може впливати на хід подій в самій Україні і поза нею: швидке постачання західної зброї від союзників, поширення настроїв русофобії серед країн Заходу, виклик реакцій на дії окупантів. У нашій державі інтернет-спільнота вплинула на прийняття законів і указів шляхом підписання петицій. Наприклад, голосування за дерусифікацію і декомунізацію, перейменування вулиць, знесення пам’ятників радянських загарбників і мучителів, надання звання Героя України важливим впливовим для країни персонам, прийняття Стамбульської конвенції, впровадження легалізації зброї тощо.
Кожна людина, маючи свій акаунт в соціальній мережі, здатна кардинально змінювати ситуацію. Найкращий приклад для зображення сили змін – донати українців на армію. Маючи лише акаунт і карту, український народ зумів розумно скористатись ними для забезпечення армії необхідним.
Корець Катерина,
студентка РДГУ
Автор публікації
