Гендерний аспект розподілу обов’язків у сім’ї

Залежно під прийнятого в родині розподілу обов’язків та повноважень розрізняють патріархатні сім’ї (глава родини – батько,тільки він розподіляє матеріальні ресурси і приймає життєво важливі рішення); і матріархатні сім’ї, де всі ці функції виконує мати. У тому випадку, коли в родині не вирізняється чітко виражений глава, обов’язки розподіляють ситуативно, можна говорити, що це егалітарна сім’я.

Стосовно сучасної української реальності з огляду на розподіл влади в родині постає питання: які сім’ї — патріархатні чи егалітарні переважають у нашому суспільстві? Соціологічні опитування показали, що в Україні переважають сім’ї егалітарного типу з демократичним розподілом участі чоловіка й жінки.

Так, за даними моніторингового опитування населення України, проведеного Інститутом  НАН України в 2021 році, майже кожен третій громадянин України (30 %) вважає, що главою родини має бути чоловік, тоді як протилежного погляду дотримуються лише 3%. Але більшість вважають, що глави родини або взагалі не має бути (42 %), або таку функцію повинен виконувати той, хто для цього найбільш придатний, незалежно від статі (25 %).

Ці дані коригують твердження про те, що українська родина є здебільше патріархатною і в ній головує переважно чоловік.

Практично всі громадяни України (97%) вважають, що “жінка від­повідальна за догляд за дитиною в сім’ї”, тоді як ті, хто вважає, що “чоловік теж відповідальний і має цей обов’язок” становлять лише 59%. У цьому разі спостерігається тиск стереотипного уявлення про догляд за дітьми як про жіночу, а не чоловічу справу, під впливом якого формується уявлення і про роль чоловіка у вихованні дітей. Тільки 63% наших співвітчизників вважа­ють роль вихователя своїх дітей важливою для чоловіка .

Проте, як це показують результати проведених в Україні опитувань, 97% жінок та 98% чоловіків вважають роль “здобувача” основною для чо­ловіка в родині, тоді як інші його ролі трактують як менш значущі.

Треба сказати, що як у американській соціології 1950 – 1960-х років, так і в нашій демографічній науці 1960 – 1980-х, роль жінки в родині трактували виходячи з функціоналістської концепції родини. Функціоналізм пояснює диференціацію статевих ролей у родині так: чоловік виконує інструментальну роль зв’язуючи родину із зовнішнім світом і забезпечуючи її матеріально; дружина бере на себе експресивну роль, що регулює взаємини  всередині сім’ї завдяки емоційній, психологічній підтримці чоловіка й дітей .

Т. Парсонс у широко відомій праці « Про структуру соціальної дії» ( 1937) підкреслює вплив подружньої родини на диференціацію ролей за статтю, причому місце жінки переважно вбачають у родині. Понад те, він вважає, що професійний статус жінки, у тому разі, коли вона працює, не має перевищувати професійний статус її чоловіка, щоб авторитет чоловіка у сім’ї був вищий, ніж у жінки.

Усупереч усім песимістичним прогнозам стосовно того, що інститут сім’ї себе вичерпав, практика життя української родини показує, що вона зали­шається одним із пріоритетів у житті українців. Ця національна особливість життя нашого народу ще не дістала відображення у пріоритетах наукових досліджень української науки. Дослідження інституту сім’ї та ґендерних від­носин у ній лишаються на периферії соціологічної науки. Цей факт зокрема є наслідком радянської ідеологічної системи, за якої царина приватного життя декларувалася як менш значуща, ніж політика чи трудова діяльність,

Однак ґендерні відносини у сімейному середовищі хоча й повільно, але розвиваються у демократичному напрямі, і цей факт є запорукою демокра­тичного майбутнього України, тому що “все починається з родини”.

0

Автор публікації

Офлайн 7 днів

IRYNA_GOZHENKO

1
Коментарі: 0Публікації: 30Реєстрація: 11-08-2022

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю