Гендерний уклад сім’ї: проблема годувальника сім’ї та глави сім’ї
Гендерний уклад сім’ї є узагальненою характеристикою щодо усталеної системи розподілу соціальних ролей між чоловіком і дружиною щодо добування засобів життєзабезпечення сім’ї та виконання в ній домашніх обов’язків.
Слід зазначити, що ґендерний уклад сім’ї – це складна характеристика її життєдіяльності. Вона охоплює і певною мірою синтезує існуючу і належну сторони цього процесу, що забезпечує повноцінне функціонування сім’ї, та уявлення подружжя про найбільш оптимальне поєднання функціонального навантаження в сім’ї та на роботі. Тож досягнення гармонії сім’ї безпосередньо залежать від міри збігу сущого та належного.
Підставою типологізації ґендерного укладу є векторна спрямованість та ступінь участі подружжя у позасімейній та внутрішньосімейній діяльності. Емпіричними індикаторами співвідношення сім’ї до того чи іншого типу є обрані респондентами переваги висловлювань, що сутнісно характеризують ступінь рівноважного фізичного та морально-емоційного навантаження. Вирізняють чотири моделі гендерного укладу.
- Модель чоловіка-годувальника та жінки-домогосподарки (“У сім’ї має бути традиційний розподіл ролей: чоловік – господар сім’ї та основний видобувач матеріальних засобів, дружина – домогосподарка та дбайлива мати”).
- Модель двох рівноправних годувальників з рівновеликою відповідальністю за сімейний побут.
- Модель двох рівноправних годувальників із традиційною (підвищеною) відповідальністю жінок за благополуччя сімейного вогнища (“У сім’ї чоловік і дружина однаковою мірою повинні робити внесок у сімейний бюджет, проте дружина насамперед має бути домогосподаркою та турботливою матір’ю”).
- Ситуаційна модель рольового розподілу (“Все залежить від ситуації, що складається: якщо дружина може робити більший внесок у сімейний бюджет, то чоловікові не треба їй у цьому перешкоджати і домашні турботи взяти на себе”).
У повсякденній життєдіяльності навряд чи вдається досягти повного збігу зазначених сторін, як правило, вони збігаються лише частково, більшою чи меншою мірою або зовсім не збігаються. Це проявляється або у відомому «перекосі» функціонального навантаження по дому та сім’ї на одного з подружжя, або у неузгодженому уявленні обох з подружжя з приводу розподілу домашніх обов’язків та їх поєднання з трудовою діяльністю поза сім’єю у сфері суспільного виробництва. Підсумком різновекторної спрямованості сущого стає вкрай негативне, різке зниження потенціалу сім’ї як унікального середовища відтворення людини.
Автор публікації
