“Душа” демократії – що це?
Держава повинна мати власну стратегію розвитку свободи думки і слова. З розвитком правосвідомості окремих членів суспільства кількість правопорушень має зменшуватися, а отже, в тому випадку потрібно буде перейти до інших засобів врегулювання вище зазначеного питання, а саме – до заохочувальних. Зокрема, у разі дотримання права на свободу думки і слова засобом масової інформації слід застосовувати для нього, наприклад, такий вид заохочення, як зменшення податкового тиску.
Якщо звернутися до досвіду зарубіжних країн, то слід відзначити, що цікавим є досвід запровадження суспільного телерадіомовлення. Цей інститут присутній у всіх країнах, і він є гарантією неупередженого якісного інформування населення про події та явища дійсності, обмеження потоку неякісних передач, повернення телебаченню освітніх та розвиваючих функцій, наданню трибуни для висловлення своїх поглядів усім основним соціальним групам (створеним не тільки за політичною, а й за релігійною, культурною, національною, професійною ознаками).
Щодо перспектив розвитку права на свободу думки і слова, на мій погляд, слід визначити питання поширення інформації у мережі Інтернет. Сьогодні дуже швидко розвиваються комунікаційні технології, зокрема мережа Інтернет. Поширення інформації в мережі Інтернет є вільним, але якість, правдивість інформації на окремих сайтах іноді викликає запитання про доцільність її поширення, етичність та необхідність.
Слід відзначити, що в даному випадку держава має спрямовувати громадян на правильне використання засобів зв’язку через підвищення життєвого рівня власних громадян, розумну пропаганду, закладення ще на рівні освіти через заклади освіти того, що є правильним, а що – неправильним.
Принцип свободи – «душа» демократії, передумова рівності як її елемента. Це реальна можливість політичного самовизначення особи чи групи осіб, їхньої активної участі в управлінні. Свобода реалізується через права людини. Права людини передбачає на сам перед розвиток особистості . Права людини – це природно-соціальні та правові цінності, породжені біосоціальними властивостями людини, які є необхідними для її існування та розвитку в конкретних історичних умовах.
Автор публікації
