Жінки військові і як вони прямують разом з чоловіками до миру
Зараз як ніколи говорять про обов’язок та благородність професії військових. Про жінок на фронті також говорять багато. Хтось має думку й стверджує, що жінкам на фронті не місце: «Сиділи б краще вдома і пам’ятали про німецькі три «К»: кухня, кіндери і церков».
Що ж думають самі жінки-військові, про що вони говорять, коли йде війна? Важно для нас зробити невеличке дослідження сучасної жінки в армії, яка вона?
Станом на літо 2017 року в Збройних силах України служило понад 20 тисяч жінок, що становить 8,5 % від загальної кількості військовослужбовців ЗСУ[1]. За рік їх кількість зросла до 55 тисяч.
« Я пішла в армію звичайними шляхом: закінчила універ в Кам’янці-Подільському на політолога, в 2015 році призвалася, пройшла навчання, а далі – мене направили в батальйон морських піхотинців, перед бійцями яких непросто стоїть задача відстояти, а перш за все провести десант і утримати позиції, і туди не беруть емоційних і слабких.
Що найскладніше? Складно працювати, коли ти не знаєш нічого. В армії дали наказ: «Виконувати!», а як – не сказали/не навчили. Мені за наказом командира потрібно було в минулому році організувати навчання в нашому підрозділі по НАТОвським стандартам, для нас це не те, що нове – це космос. Якщо хочеш уникнути догани – починай думати! Отож, схема проста – телефонуй тому, хто знає як, питай, проси допомоги, само організовуйся. Спочатку зателефонувала знайомій з батальйону «Воля», потім вде вона перенаправила мене на дівчину з СІМІСів, яка служить в литовсько-польсько-українській бригаді, а вона вже розповіла. Але більшість – робила зі своїми парнями. Саме тоді я зрозуміла, що армія – це не тільки форма та ідеї патріотизму, а й велика родина. Мої хлопці зі мною поряд і на військово-патріотичних заняттях, і на супроводі «груза 200». В моїй роботі – це найскладніше – коли є втрати побратимів, а потім займатися похованням і розмовляти з родичами, повідомляючи сумні новини. Ти не знаєш як це, можеш тільки уявити і нас не вчать як робити це правильно. Але чоловіки вважають що саме у жінок краще це виходить, бо «ви ж жінки»! А хто у нас питає? Треба – робиш» – говорить Світлана, офіцер цивільно-військового співробітництва. А ще дівчина дуже любить співати, вона ідейна українка, любить дітей і захищає цінність сім’ї. Розумна білявка, якій точно буде личить міні-сукня і «Barbi-style». Але вона як Ксена готова захищати країну, і свій рідний край – Ізяслав, який обожнює і в захваті від архітектури. «Нещодавно ми провели захід до Дня Державного Прапора України та до Дня Незалежності України в дитячому таборі «Ковчег» разом з священнослужителями Римо-католицької церкви в Піонерському молились за мир в Україні, єдність українського народу, життя та здоров’я захисників України» – розповідає дівчина і горить своєю роботою, тішиться фоточкам побратимів і впевнена, що дітям треба розповідати більше про армію в доступній ігровій формі, але без бутафорії, з реальною зброєю для демонстрації, бо війна справжня і підірватися можна на міні теж по справжньому».
Такий нарис до портрету діючої жінки-військової морського котика, яка прагне до миру і будує його на своєму «фронті». Яка ж кореляція його з картинкою сучасної ситуації в Україні. Побудова «якісного миру» передбачає не лише відновлення української влади над територіями, які сьогодні непідконтрольні, а й створення комплексної системи захисту від нових спроб агресії. Роль гендерної рівності важлива саме для ефективності, адже стереотипне і дискримінаційне ставлення до жінок відкидає можливість користуватися їхніми навиками та залучати їхній людський ресурс.
Станом на сьогодні міра гендерної рівності в Збройних силах України і загалом у секторі безпеки суттєво покращилася порівняно з 2014 роком. Важливі позитивні зміни відбулися в нормативно-правовій базі і в суспільному сприйнятті. Поступово в секторі безпеки впроваджується гендерно-чутливий підхід, і тут варто ще раз наголосити, що жінки-військовослужбовці самі боролися за ці зміни, що ці зміни їм не дала влада «згори».
Нагальна потреба в якісній армії нового типу спричинила прихід на службу мотивованих і, наскільки це можливо, кваліфікованих жінок, що загалом позитивно позначилося на стані сектора безпеки і на гендерній рівності. Ці процеси розвитку тривають і з ними ми йдемо до перемоги!
Автор публікації
