Жіноче мистецтво у контексті світової музики

Світ мистецтва тривалий час залишався суто чоловічим. Жіночі імена у ньому траплялися рідко.

Відомих жінок у класичній музиці впродовж минулих століть було небагато. Так, чи не найвідомішою була Клара Шуман (дівоче – Вік) – німецька піаністка і композиторка. Клара Вік – авторка ряду фортепіанних п’єс, фортепіанного концерту ля мінор, каденцій до концертів Моцарта й Бетховена, а також низки пісень; видатна викладачка (вела клас у Франкфуртській консерваторії).

У 1840 році Клара Вік одружилася з Робертом Шуманом, і її музична кар’єра пішла в інше русло. Роберт на прагнення Клари виступати на концертах дивився досить критично. Йому хотілося, аби дружина присвятила себе сім’ї, тобто – йому. Спершу Роберт попросив дружину обмежити вправи на фортепіано, бо йому це заважає писати музику. Ситуація змінилася на краще тільки в Дрездені, де Клара вже мала окрему кімнату й могла грати, не заважаючи чоловікові творити. Шуман нібито хотів, щоб Клара більше займалася композицією, ніби закликав творити, але смак дружини видавався йому геть несерйозним. Клара мусила творити, як він.

Критики того часу взагалі не надавали серйозності її творчості. Ханс фон Бюлов про композиції Клари сказав: «Я не вірю в іменник жіночого роду – творець», тобто думки критиків того часу зводилися до того, що жінка здобуває музичну освіту лише для «пограти для батьків, друзів». А про жінку композиторку взагалі не могла йти мова.

Ще однією відомою піаністкою та композиторкою у ХІХ столітті була Фанні Мендельсон-Гензель. Вона виросла в доволі творчому середовищі, але сім’я її була проти серйозних занять музикою. Втім, Фанні продовжувала творити. З близько чотирьохсот її творів друком вийшли лише кілька. Окремі доробки авторства Фанні її брат видав за свої, а саме – три пісні в його ораторії 8 (1827) і три пісні в ораторії 9 (1830). А перший твір, підписаний власне Фанні, з’явився аж у 1837 році.

Чи змінилася ситуація в сучасному світі? Як тепер сприймають жінок у мистецтві? На сьогодні у жінок та чоловіків, у принципі, рівні можливості. Проте, якщо взяти академічну інструментальну музику, то відомих жіночих імен так і лишилося набагато менше, ніж чоловічих. Так, творити – це не просто робити щось геніальне. Своє творіння потрібно показати іншим. І в цьому жінка стикається з великими перепонами. Вмикається питання сприйняття. Плюс історичні моменти та стереотипи.

Багато віків чоловіки були музикантами, композиторами, виконавцями. У мистецтві (і не тільки) склався такий собі «чоловічий стандарт», у який жінкам складніше вписатися.

Проєкт реалізується ГО «Ґендерний креативний простір» спільно з ГО «Фундацією прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.

Назарій Багнюк,

студент КЗВО «Луцький педагогічний коледж»