Загальна декларація прав людини та гендерна політика їх співвідношення

Владислав Кот

Розгляд питання міжнародного законодавства у сфері гендерної політики слід почати з основного документа, що визначає права кожної людини – Загальної декларації прав людини.

З усієї Декларації в контексті гендерної політики нам цікава лише ст. 2, яка проголошує, що  кожна людина має права та свободи незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, соціального походження й так далі.

На момент прийняття норма була досить прогресивна і визнавала, що права людини є природженими і не залежать від характеристик людини. Однак, як і всі міжнародні акти Декларація на сьогодні повною мірою не виконується. Так, у США на практиці існують расові проблеми, що особливо проявилися у 2020 році, у зв’язку з вбивством афроамериканці Джорджа Флойда. Окрім, США проблеми у виконанні положень Декларації мають країни ісламського світу, особливо Ісламський Емірат Афганістан, де після приходу до влади талібів, жінки втратили більшу частину прав, оскільки норми шаріату не узгоджуються з міжнародними нормами.

Проблеми виконання положень Декларації є очевидними, оскільки кожна держава на добровільній основі вирішує, у якій мірі виконувати, чи не виконувати міжнародні угоди, що й породжує проблеми гендерної нерівності. Необхідно створити дієвий механізм виконання умов Декларації. Для цього кожна держава, а особливо країни ісламського спрямування мають реформування свою системи поглядів, духовних уявлень та створити дійсно дієвий орган, що буде слідкувати за дотриманням прав людини в тій чи іншій державі, а громадяни мають більш активно ставати на захист своїх прав тому, що безініціативне, пасивне суспільство найкраща платформа для процвітання соціальної несправедливості, авторитаризму, гендерної нерівності.

1

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

Forster_1

28
Коментарі: 0Публікації: 29Реєстрація: 15-11-2021

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю