Збираємо, програмуємо, граємо разом
Сьогодні нікого не здивувати технічним прогресом. Терміни техніка, програми, гаджети увійшли в наше життя і по всяк час нагадують про себе у будь-яких наших справах. Ще декілька десятиліть тому роботи викликали захоплення, здивування щось неймовірне із майбутнього. Про них писали книжки, знімали фільми. В більшості вони були схожі на людей і виконували функції людини. Вони мали ходити, говорити, готувати їжу, виконувати хатню роботу. Люди мріяли, щоб дуже важку роботу хтось виконував за них, а можливо навіть краще, з високою точністю, і особливо в небезпечних для людини місцях. І були створені машини, які назвали роботами.
Насправді перші прообрази роботів з’явилися дуже давно. Стародавні грецькі вчені перші почали використовувати математичні методи та заклали основи роботобудування. Вони створювали механізми, які могли рухатися за допомогою води, пари, важелів, противаги й навіть вибухів пороху. Найчастіше це були фігури богів, які махали руками, головами, що наводило жах на людей. Збереглися записи про грецького математика Архіта, який приблизно у 350 році до нашої ери створив механічного голуба. Пізніше у 12-му столітті арабський інженер Аль-Джазарі й автор «Книги знань дотепних механічних пристроїв» створив ранній людиноподібний автомат. Цікавився питаннями рухомих іграшок і відомий інженер, художник, винахідник середньовіччя Леонардо да Вінчі. Створений ним механічний лев міг пройти декілька кроків та відкривати дверцята, розташовані на його боці. А у 1495 році двору Людовіка Сфорца геній представив залізного лицаря, який міг повторювати рухи людини й навіть відкривати рота.
Рухливі іграшки створювалися не лише заради забавок, а винахідники прагнули автоматизувати здебільшого одноманітну роботу людини. Щоб механізм міг виконувати декілька дій у відповідній послідовності, до механіки підключається програмування. Так для полегшення праці у 1740 році був створений перший програмований повністю автоматичний ткацький верстат.
Але початком саме сучасного прообразу робота вважається механічний хлопчик, створений у 1770 році, який імітував писаря. Малюк сидів на ослінчику, занурював у чорнильницю гусяче перо, а потім виводив різні слова і малюнки. Як справжня людина він хитав головою, а в кінці своєї роботи посипав чорнила піском та струшував папір.
Письменики-фантасти у своїх творах описували багато неймовірних подій і машин. І ніби підштовхували інженерів до створення нових конструкцій, які б допомагали розвитку людства у різних галузях. Так сталося із роботами. У 1920 році чеський письменник Карел Чапек у п’єсі «Россумові Універсальні Роботи» описав напівмеханічних і напіворганічних істот, для означення яких вигадав слово «робот». Вчені підхопили новий термін, і з того часу механічні пристрої з використанням програми стали називати роботами.
Наука не сумувала і не стояла осторонь і у середині XX століття відбувся прорив у розвитку програмування та створенні різних роботів. До цього часу створені форми роботів відтворювати подобу людини. Але для виконання деяких завдань це було неважливо. І конструктори запропонували зовсім інший вигляд програмованої техніки. Наприклад, для виконання автоматизованої роботи побудували руку-маніпулятор з програмним управлінням, основна задача, якої замінити людину на конвеєрах, складних або занадто забруднених, небезпечних ділянках праці. Роботи, які відрізняються ззовні та розмірами, працюють у виробництві, досліджують космос, проводять надскладні хірургічні операції та інш.
І сьогодні не обов’язково бути винахідником чи вченим, щоб створити свого робота – помічника чи товариша. Все вже придумано і потрібно тільки скористатися різними запропонованими варіантами.
В Інтернет-Центрі з травня цього року розпочав свою діяльність клуб Робототехніки та 3D-моделювання і для творчих особистостей пропонує декілька наборів LEGO конструкторів. З кожного набору можна зібрати декілька моделей автоматизованих іграшок. Члени клубу збираються у відділі двічі-тричі на тиждень у зручний для них час. Ідея створення клубу була направлена на залучення школярів та студентів до конструювання та програмування, а з’ясувалося, що батьки також із задоволенням беруть участь у засіданнях і разом із дітьми створюють роботів. За дуже короткий час існування нашого клубу були зібрані декілька моделей. Перше створіння робота-змію приєднали за допомогою Bluetooth до смартпристрою та оживили: він пересувався, танцював, переносив предмети. Для створення кота Френкі юні винахідники використали програмований блок, комбіновані датчики кольору і відстані, а ще майже 300 деталей з LEGO Boost. У спеціальному додатку завантаженому на смартфон, навчилися створювати код за допомогою графічної мови програмування. Ускладнюючи завдання на кожному рівні програми учасники поступово навчили робокотика підійматися на задніх лапах, рухати бровами, вухами та хвостом, муркотіти, грати на губній гармошці, любити рибу та пити молоко. Наразі завершується створення робота Верні, якого можна навчити їздити, танцювати, говорити, стріляти, переносити речі.
Сподіваємося, що надалі набувши досвіду на заняттях і залучивши фантазію наші робоклубівці створять неповторні авторські іграшки.
Співробітники нашого відділу навчають спрощеним методам кодування, які дають можливість оживити «друга» та одразу побачити зворотний зв’язок і дорослим, які не мають ніякого уявлення про програмування і дітям. Створивши код невеликої програми для керування роботами звичайна гра перетворюється у цікавий квест, в якому беруть участь одночасно декілька гравців і роботів. Граючись з іграшковим другом школярі вивчають закони фізики, опановують музичні інструменти, вивчають правила дорожнього руху. Доповнені казкові сюжети та оповідання з елементами фантастики допомагають здійснити подорожі у майбутнє та провести космічні дослідження. А сам процес гри доповнюється ще й рухами авторів: наздоганяють роботів, натискають кнопки керування на корпусі, переміщують у просторі, встановлюють їм об’ємні перешкоди, які самі створюють 3D-ручкою.
Робота клубу спрямована на поєднання інтерактивних роботів і коду, які відкривають дітям можливість вивчати програмування на новому рівні та застосовувати його до реального світу. Знайомство із технологіями своєю чергою відкриває безмежний потенціал перед програмістами-початківцями. При цьому не обов’язково ставати айтішником. Основи кодінгу допомагають молодому поколінню вчитися логічно мислити, вирішувати нестандартні завдання в будь-якій життєвій ситуації. Набуті навички кодування в майбутньому дорослому житті знадобляться конструкторам, архітекторам, вчителям, лікарям, музикантам та іншим нарівні зі знаннями своєї професії.
Станьте учасником нашого клубу, щоб граючись навчатись!
Автор публікації
