Музична історія Луцька: В’ячеслав Хурсенко
Музична історія Луцька багата на видатні імена. Якщо запитати про співаків, сучасна молодь, не задумуючись, назве Олександра Положинського чи Дмитра Монатика.
Для середнього чи старшого покоління близьким є тріо Мареничів, Василь Зінкевич чи В’ячеслав Хурсенко.
Magnum opus В’ячеслава Хурсенка – пісня «Соколята», яку він написав для свого колеги Василя Зінкевича, хоч і не менш цінними на естрадній сцені є відомі музичні твори: «Тато», «Моє село», «Сповідь», «Панує ніч», «Шалений час» та «На острові чекання».
Маючи з дитинства абсолютний слух, В’ячеслав чудово грав на віолончелі, фортепіано та гітарі, а вже у 14 років почав писати власні пісні. Щоправда, соромився зізнатись у їхньому авторстві, і коли виконував, видавав їх за маловідомі пісні популярного тоді співака Юрія Антонова, якого, насправді, дуже вдало пародіював.
У 2018 році в Луцьку відбулася презентація видання «Соколята» про відомого волинського поета-пісняра, композитора й виконавця власних пісень, який мав досвід військової служби та інших життєвих і творчих баталій. Документальну цінність для сучасників складають життєва й творча біографія В’ячеслава Хурсенка та розділ «В роках моїх така велика сила», в якому спогадами про життя й спілкування з творцем «Соколят» поділилися найрідніші люди, близькі друзі та колеги, однодумці.
Цьогоріч могло би виповнитися 56 років талановитому українському музиканту, проте пішов із життя він у 43, майже 13 років тому.
Проєкт реалізується в межах Програми з розширення можливостей заради відновлення порозуміння для лідерів громад в Україні «Мир у цифровий час» ГО «Ґендерний креативний простір» спільно з ГО «Фундацією прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.
Вікторія Вольська,
студентка КЗВО «Луцький педагогічний коледж» ВОР
Автор публікації
