Місця сили

Де брати сили?

Поблизу.

Тихої, ніжної близькості, де дуже добре.

Приїхати до старого бабусиного дому, посидіти за столом, накритим клейончастою скатертиною, потримати бабусю за зморшкувату руку з тонкою, як пергамент шкірою, послухати її голос і побачити усмішку на її обличчі.

Повозитись з дітьми, накрити своє обличчя маленькими, прохолодними долоньками і замружитися від задоволення.

Прийти до близької подруги, посидіти у неї на подвір’ї під старим горіхом, закутатися у в’язану кофту і повільно і неспішно пити чай, слухаючи як десь далеко гавкають собаки, і щойно рипнула хвіртка – значить хтось ще з сусідів вирішив зайти на чай.

Просто побути поруч з коханою людиною, знаючи, що вона/він тут у сусідній кімнаті, і можна крикнути , і вона/він почує, можна навіть підійти і торкнутися. Вона/Він поруч. І від цього вже спокійно та тепло на душі.

В природі

У деревах, квітах, травах, річках та морях, у горах та степах.

Просто вийти і помацати рукою шорстку деревну кору, вдихнути запах листя або обірвавши пару довгих голок, розім’яти їх у руці та відчути запах соснової смоли. Йти і йти довгими парковими доріжками, час від часу перетинаючи газони, якими “не ходити” а зараз навіть можна лежати хоч на пледі, хоч так, відчуваючи під собою м’яку пахучу траву чи ворохи опалого осіннього листя.

У творчості.

У творчості є велика сила. Виписане, виплеснуте на папір, глину чи полотно; виражене в танці, музиці або зшите з сотень клаптиків, душевне томлення стає твором мистецтва, а душа видихає, відновлюється і гоюється.

****

Дуже важливо навчитися черпати сили на сьогодні. У тому, що поруч, у тих, хто поруч. Не відлітаючи в інші світи та мрії. У розмовах, дотиках, у спогляданні природи, у музиці – у тому, що дає відчутний зв’язок зі сьогоденням, з “тут і зараз”.