Найбільша подія року (для мене…)
Усім привіт мене звати Вікторія, хочу розповісти історія виїзду з окупації в Запорізькій області.
В кінці серпня з родиною вирішили виїхати з окупації.
Це рішення далося нелегко, адже був присутній страх, ризик, покидати домівку та рідних. Не буду вдаватись у подробиці, шлях був важким, розповім коротко: спека, великі черги, прильоти, … довелося ночувати під Василівкою.
На головному посту перевірка телефонів, ноутбуків, запитують ціли виїзду, наскільки їдемо і додаткові запитання, також перевіряють машину та на склі машини “свій” номер машини, який не можна стирати.
У Василівці сказали йти в “Тарілку” (колишній пост української ДАІ), де відбувалася фільтрація, там почали знущатися морально та психологічно… дуже допитувалися “чому навчаюсь на журналіста?” “Як би я описала “обстановку”?”; перевірка телефонів, ноутбуків, видалені об’єкти за останні чотири дні, повідомлення та перевірка на знання фрази “Слава Україні”; це все тривало три години.
Пройшли фільтрацію, попереду ще було три пости російських, але подумками я вже була на українській території.
Через хвилин 30 бачу український прапор та дороговказ, написаний від руки українською: “Василівка”.
Ці відчуття я ніколи не забуду: бачити наш прапор, дихати чистим повітрям та бути вільною!
Слава Україні! Я обов’язково повернусь.
Автор публікації
