Насилля над жінкою

Насильство щодо жінок – напевне, найганебніше порушення прав людини і, напевне, найрозповсюдженіше. Воно не визнає географічних, культурних кордонів чи кордонів за рівнем добробуту. Доки воно існує, ми не можемо стверджувати, що дійсно просуваємося в напрямку рівності, розвитку та миру. 

 Колишній секретар ООН Кофі Анан

Насильство проти (стосовно, щодо) жінок, також гендерно-зумовлене, гендерно-орієнтоване, гендерно-базоване чи просто гендерне насильство – це «будь-який акт насильства за ознакою статі, що завдає або може завдати фізичної, сексуальної чи психологічної шкоди або страждання жінкам, включаючи погрози здійснення таких актів, примус чи свавільне обмеження свободи, незалежно від того, відбувається це в суспільному чи особистому житті».

Сучасні інструменти боротьби з насильством проти жінок – це Стамбульська конвенція (Україною підписана, але не ратифікована) та Шведська модель протидії проституції.

У Декларації про усунення насильства проти жінок, прийнятій ООН у 1993 році, зазначається, що «насильство проти жінок є втіленням історично нерівних владних відносин між чоловіками та жінками, котрі призвели до домінування чоловіків та дискримінації жінок чоловіками та до недопускання повноцінного розвитку жінок; і тому насильство проти жінок є одним із ключових соціальних механізмів, за допомогою котрих жінок примушують до позиції підлеглості стосовно чоловіків».

Насильство щодо жінок охоплює випадки фізичного, статевого і психологічного насильства (але не обмежується цими випадками):

  • яке має місце в сім’ї, включаючи завдання побоїв; статеве примушування стосовно дівчаток у сім’ї: насильство, пов’язане з посагом; зґвалтування дружини чоловіком, ушкодження жіночих геніталій та інші традиційні практики, що завдають шкоди жінкам; позашлюбне насильство і насильство, пов’язане з експлуатацією;
  • яке має місце в суспільстві в цілому, включаючи зґвалтування, статеве примушування, статеве домагання і залякування на роботі, у навчальних закладах та в інших місцях, торгівлю жінками і примус до проституції;
  • з боку або при потуранні держави, де б воно не відбувалося.

Насильство стосовно жінок, зокрема домашнє насильство, – одна з найсерйозніших форм порушення прав людини в Європі.

  • Це один із найпоширеніших злочинів: кожна п’ята жінка в Європі – жертва насильства в минулому, теперішньому чи стане нею у майбутньому. Фінансові витрати через насильство проти жінок високі – орієнтовно 34 млрд євро на країну РЄ щорічно, відповідно 555 євро на душу населення.
  • Насильство проти жінок є універсальним за віком, класом та походженням. Правопорушники та жертви існують серед усіх верств населення. Страждають не лише потерпілі, але й діти, що стають свідками насильства, також зазнають травм. Від насильства страждають жінки будь-якого віку та походження, хоча деякі особливо вразливі..
  • Про більшість випадків насильства не повідомляється. Отримання точної статистики про насильство проти жінок є ускладненим, оскільки таке насильство вважають приватною справою, і багато жінок не бажають повідомляти про нього, або ж піддаються на тиск сімей чи громади.
  • Жертви домашнього насильства – в основному жінки та дівчата. У більшості випадків кривдники – чоловіки. Тоді як деякі чоловіки можуть страждати від домашнього насильства, його частота та жорстокість набагато менші за насильство над жінками, і чоловіки можуть стати жертвами насильства у відповідь на скоєне ними насильство.
0

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

Inna Ryabchyk

2
Коментарі: 0Публікації: 10Реєстрація: 18-11-2021

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю