(Не)відомі волиняни: маленькі нотатки з великої історії

Кожен регіон України (як і епоха) має чимало людей, які досягли вершин своїх можливостей, які захоплюють власними досягненнями і спонукають до наслідування. Саме такі титани духу демонструють сьогодні всьому суспільству, що немає нічого неможливого…

Ім᾿я Катерини Десницької ви не знайдете в енциклопедіях про видатних людей, про неї мало пишуть і в рідному Луцьку, є навіть твердження, що вона з Чернігова. Історія її життя покладена в основу історичного роману Р. Востокової «Нефритове слоненя».

До знайомства з майбутнім чоловіком, Десницька пройшла фронтовими стежками і до Петербурга повернулася з трьома бойовими нагородами, серед яких був і Георгіївський хрест за мужність.

Подальше життя Катерини можна порівняти з героїнею казки «Попелюшка». У березні 1905 року на балі для георгіївських кавалерів Десницька познайомилася з гвардійським гусаром. Він, як з᾿ясувалося пізніше, це був принц Сіаму (сучасний Таїланд) Буванаф Чакрабонґсе (Чакрабон), син короля Рами V (за іншою версією, знайомство сталося ще до війни у світському салоні Храповицької, де збиралася «золота молодь». Є свідчення, що молоді люди випадково зустрілися на київській ковзанці). Незважаючи на відмінність культур та релігій, вони таємно обвінчалися у церкві Святої Трійці (Константинополь), за що Чакрабона викреслили із заповіту Королівства Сіаму, однак надали окремий палац Парускаван. Принцеса дуже швидко здобула прихильність свого оточення, а слава про Катерину ширилася країною. Згодом, при правлінні брата Чакрабонґсе – Вачпровуд, Катерина стала принцесою Сіаму вищого рангу.

Агатангел Кримський уродженецьміста Володимира-Волинського (Волинська область). Батько – етнічний кримський татарин із білоруським корінням, мати – полька з відомого польсько-литовського роду.

Агатангел Кримський – автор понад 500 праць із мовознавства, літературознавства, джерелознавства, релігієзнавства, історії, культурології тощо. Поміж них значна кількість присвячена дослідженню арабських країн, Персiї, Туреччини, кримських татар, ісламу, семітології тощо. У Києві Кримський був творцем українського сходознавства, а в Українській академії наук він очолював історико-філологічний відділ, кабінет арабської та іранської філології, комісію словника живої мови, комісію історії української мови, діалектологічну й правописну комісії.

Оксана Забужко – лучанка. І попри те, що жінка прожила у Луцьку менше десятка років, волиняни називають її «своєю».

Нині це відома українська письменниця, поетеса, есеїстка, літературознавиця, публіцистка. Забужко входить до списку найпопулярніших українських авторів, чиї твори перекладають і видають у багатьох країнах світу (Росія, Угорщина, Чехія, Польща, Болгарія, Німеччина, Швеція, Італія, Румунія, Туреччина та Іран).

У 1994 мисткиня отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала українську літературу й культуру у Гарвардському та Піттсбурзькому університетах. 2001 року – літературну майстерність у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

У 1861 році на хуторі Юзефин поблизу Луцька народився Петро Янковський (прізвисько «Урсус»). Цей непереможний борець був відомий за свої численні перемоги на спортивних змаганнях, велику фізичну силу та відмінну техніку в боротьбі класичного стилю. Вага волинського спортсмена сягала 146 кг, а ріст 192 см. Його борцівська біографія охоплює майже 40 років. Один із його титулів гучно звучав так: «Чемпіон-атлет росії, Польщі, Кавказу та Туркестану». Своєрідний рекорд Янковський поставив у 1908 році, коли із шістнадцяти поєдинків виграв усі.

Проєкт реалізується в межах Програми з розширення можливостей заради відновлення порозуміння для лідерів громад в Україні «Мир у цифровий час» ГО «Ґендерний креативний простір» спільно з ГО «Фундацією прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.

Анастасія Семенюк,

студентка КЗВО «Луцький педагогічний коледж»