Не бійтеся боятися!

Вже майже десять місяців триває війна між Україною та росією. Багато людей виїхало, покинувши все, що тільки можна, залишивши свою Батькіщину та мрії. Головне – безпека! Але дуже багато людей залишились в Україні, потерпають від обстрілів та боряться зі своїми внутрішніми страхами та з панікою.

«Не можу планувати», «не знаю, коли закінчиться війна», «страшно будувати, бо можна втратити», «не знаю, що робити зі своїм майбутнім», «не виходить зосередитися», «не знаю, що буде» – це типові думки, які хоч раз з’являлися чи не в кожного з нас під час війни. Вже дев’ять місяців наша психіка перебуває у нетипових обставинах, витримуючи колосальну напругу. За таких умов ми всі, з різними нюансами і особливостями, проходимо певні етапи шляху «адаптації до війни». Дуже важливо розуміти, що відбувається зараз з вашим внутрішнім станом, чого чекати далі, і головне – як давати собі раду і не «ловити» панічних атак від кожного голосного звуку.

Зазвичай, після кожного спалаху охоплює страх, тривога, розгубленість, починається напружене очікування звуку чергового вибуху. Боятися – цілком нормально. Це природньо за таких умов, але в жодному разі не потрібно панікувати, штовхаючи себе до ями безвиході.

Страх – це природня захисна реакція організму, це відчуття, яке мобілізує тіло і психіку, щоби ми могли максимально швидко діяти і рятуватися, вмикаючи режим «думай-біжи-завмри». Проте якщо страх повністю бере над вами гору, це заважає нам мислити і діяти правильно, наражає нас на небезпеку замість того, щоб рятувати. Тож наше завдання – опанувати свій страх, щоб діяти ефективно. Не бійтеся боятися! Але намагайтеся контролювати себе та діяти врівноважено, без паніки.

Ви можете відчувати страх і при цьому діяти ефективно. Страх – це як хвиля, яка накотить і, можливо, накриє з головою, але потім обов‘язково відійде. Треба пам‘ятати, що ми набагато сильніші, аніж можемо собі уявити. Зараз нам часто здається, що наші страхи надлишкові, але це не завжди так. Тривога під час реальної небезпеки – це природнє явище, бо ціна за помилку – наше життя. Негативні емоції неминучі, і це абсолютно нормально – адже нормально, коли болить синець, якщо ми вдарились? Це просто ознака того, що ми живі, те, що в нас було – цінне для нас.

Але є і позитив. Ці негативні емоції з часом вщухають, ми адаптуємося до нової реальності та трансформуємо негативний досвід у позитивний та конструктивний. Скажімо, якщо відчуваємо тривожність чи біль від новин про загибель українців на фронті, то можемо активніше волонтерити чи донатити. Або ділитися почуттями, обговорювати свій емоційний стан із близькими та рідними.

Усі емоції з часом вщухнуть і не будуть настільки травматичними, якщо вчасно і правильно їх «лікувати». Сподіваюсь, більшість українців вже навчилися опановувати свої емоції та діяти ефективно та рішуче у будь-яких умовах.

0

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

ElinaT

1
Коментарі: 0Публікації: 10Реєстрація: 17-11-2021

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю