Не русскій, а харковський «язик»
Російська мова серед нашої нації – це велика біда. Вона поглинає усе прекрасне і особливе з української, викрадає і видає за своє. Але чомусь розуміють це далеко не всі!
Українська придушувалась всередині Батьківщини, примусово змінювалась не в кращу сторону безліч разів, але це не вплинуло на моїх земляків. Більшість спілкувалася російською і навіть війни (ні 2014, ні 2022 року) не змусили їх опанувати й розмовляти РІДНОЮ мовою.
Дуже часто можна побачити/прочитати в соціальних мережах пропагандистські фрази на кшталт “какая разніца”, “сєчас не врємя”, “мнє так удобна”, “ето не русскій, ето харковський”. Але це не лише ділить наш народ на окремі частини, а й робить його доступнішим для ворога, бо розділене суспільство легше перемогти. Росіянам чомусь легко придушувати саме нашу мову, знімати саме наші, УКРАЇНСЬКІ, вказівники і робити це одразу, на свіжих плямах крові невинних людей. А нам важко спілкуватись єдиною державною мовою.
Російська та українська мови – великі протилежності, немає української російської чи тим більше російської української. Для нашої незалежности ми мусимо відокремитися від ворога власною мовою, такою квітучою та винятковою.
Проєкт реалізується ГО «Ґендерний креативний простір» спільно з ГО «Фундацією прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.
Оксана Медвідь, лучанка
Автор публікації
