Опустити руки чи йти далі? Вибір лише за тобою!

Абсолютно усім людям знайоме таке поняття як «емоційне вигорання». Коли не хочеться нічого робити, немає бажання щось створювати, навіть спілкування з оточуючими не йде. Людина від вигорання втрачає себе. Хтось на декілька днів або тижнів, а хтось протягом місяців, а можливо і років, так і не може повернутись до попереднього стану.

Так трапляється через багато факторів. Тяжка або зовсім не цікава робота виснажує наше тіло, мозок та душу, або робота, яка називається «людина-людина», коли робота пов’язана лише зі спілкуванням. Також на виснаження можуть вплинути особисті проблеми або стресові ситуації. Не хочу повертатись до цієї теми, але від неї, на жаль, не можна нікуди подітись. Війна. Те, що люди втратили своїх рідних та своє житло – це звичайно невимовна біль, але ми також не повинні забувати про свій внутрішній стан під час таких травматичних подій.

Більшість із тих людей, які виїхали з власних осель через обстріли та перебувають у більш безпечному місці, втратили себе. Вони виснажились від такого життя. Стан спустошення виникає від почутих та прочитаних новин кожного дня, від сліз людей, які втратили найцінніше у своєму житті. Але щоби жити далі, нам усім потрібно підтримувати один одного, допомагати чим зможемо. Наприклад, донатити гроші на дрони, житло, для постраждалих людей, волонтерити, шукати машини для військових, також продовжувати ходити на роботу, годувати сім’ю, не забувати посміхатись у такі тяжкі часи.

Бо, як ми знаємо, емоційне вигорання може тривати довго, навіть перейти у початкову депресивну фазу. Це відчувається приблизно так, коли неначе величезні сірі покручені руки смутку охоплюють все наше тіло й душу у свої обійми, і ти не можеш вибратися з них. Буденні обов’язки стають нікчемними, лінь перемагає бажання та силу волі щось робити. Світ стає безбарвним. Сльози навертаються на очі, ломить все тіло, опускаються руки, надії на хороше продовження початого немає. Але хіба це нормально, що ми даємо змогу цьому стану негативно впливати на нас?

Ми повинні розуміти, що у цьому житті людина народилась одна і помре вона також одна. Ми маємо робити усе для покращення нашого життя. Якою б жахливою не була ситуація – чи то смерть рідних людей, чи потрапляння в аварію, або ж та сама клята війна. Людина зроблена так, що вона може подолати усі перешкоди на своєму шляху. І жодне емоційне вигорання після травматичних ситуацій не може вплинути на нас. Знаходьте натхнення в книгах або фільмах, більше часу приділяйте собі, вашому зовнішньому та внутрішньому станам, змініть обстановку, більше проводьте часу на свіжому повітрі та подумайте, як ви можете змінити себе на кращу версію вас.  Потрібно бути сильними, незважаючи ні на що.

Тому вибір лише за вами! Опустити руки чи йти далі?!

0

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

xsnzhx

1
Коментарі: 0Публікації: 7Реєстрація: 25-11-2021

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю