Особистий блог і війна
Війна
Вона заполонила всю нашу країну, всі наші думки, весь інфопростір.
З часом країна перебудувалася на воєнний лад, мозок людей дещо адаптувався до зміненої реальності, ми помалу сприйняли той факт, що уже «ніколи не буде так, як раніше», у різних сферах не буде.
Таке сприйняття нового життя, життя з постійною загрозою, із сотнями й тисячами смертей навколо, із частиною окупованої української території, є болючим, і без адаптаційних процесів майже неможливим. Таке сприйняття без адаптації – як операція без анестезії – може спричинити больовий шок, не сумісний із життям.
Тому вчимося жити у війні, проходити «поміж краплями» усе нових викликів, лікувати рани ближнього і зцілюватися самостійно.
У цьому зціленні окремим рядком винесено чутливу тему висвітлення відпочинку в соцмережах, адже щодо цього існує дві протилежні думки: з одного боку, ми маємо поважати душевний стан читачів чи глядачів, які проживають стан депресії, горя, агресії чи несприйняття невинних радостей буття; з іншого – життя триває, і ми не маємо впадати у зневіру, відмовлятися від перемикання уваги на спорт, на активності, на короткі подорожі, спілкування, дружбу, одруження тощо.
Звідси – потреба бути вкрай обережними, емпатично виваженими у подачі інформації про свою мирну буденність. Необхідність ділитися позитивними емоціями є безумовною, але подача її має бути ретельно продуманою.
Ми всі працюємо на перемогу, кожен на своєму місці. Навіть своїми позитивними емоціями. Зробімо їх своєю зброєю.
Автор публікації
