Пасивна агресія – прихована загроза у сім’ї
Відтоді, як у світі стартувала щорічна Міжнародна кампанія «16 днів проти насильства», у цей період традиційно згадують про способи захисту прав людини і заходи проти насильства. У такий спосіб привертають увагу людей до проблем подолання насильства у сім’ї. Одним із його проявів часто стає пасивно-агресивна поведінка. Вона небезпечна тим, що психологічне насильство, як правило, є прихованим і на перший погляд непомітним. А наслідки можуть бути не менш жахливими, ніж від прямої відкритої агресії.
Згадайте, чи були у вас такі випадки, коли ви намагалися дізнатися у близької людини, чому вона ображається, а вона вам відповідала: «Нічого, все гаразд». І при цьому у вашу голову чи спину летіли такі блискавки, що можна було від них спалахнути на місці. А потім тобі кажуть: «Я просто не хотів влаштовувати скандал!» (Та краще б скандал…)
Прояви пасивно-агресивної поведінки можуть бути різними: ігнорування і мовчання, відстороненість, затягування із відповіддю, оманлива підкреслена ввічливість, сумнівні компліменти, які насправді вас знецінюють, відповідь одним словом тощо. Через особливості виховання у власній родині або невміння виражати емоції багато людей дуже часто замість відвертої розмови про те, що їх непокоїть, демонструють ось таку пасивну агресію. Не відчути це неможливо, і насправді така поведінка не запобігає скандалам, а лише погіршує стосунки.
Чомусь дуже часто прямий вияв емоцій вважають неприйнятним. Так, стриманість – ознака вихованості, проте невміння демонструвати справжні емоції та намагання їх замаскувати під ввічливість – ознака інфантильності. Дорослі люди мають уміти вирішувати всі проблеми без агресії, прихованої чи прямої.
«Ні-ні, все гаразд, я не ображаюсь»
А найгірше те, що нас дратує така поведінка близьких, проте ми не помічаємо такого за собою. Кожного разу, коли ви ображаєтесь і припиняєте спілкування, раптом згадуєте про термінові справи в іншій кімнаті, вдаєтеся до тролінгу, щоб замаскувати біль, не ротибе чогось, щоб у такий спосіб покарати людину, – все це прояви пасивної агресії. І для ваших близьких вони можуть бути дуже болючими!
Пасивна агресія, яка стає нормою поведінки у сім’ї, перетворюється на психологічний вид насильства. Рано чи пізно це трансформується у пряму агресію, фізичне насильство чи призведе до руйнування стосунків. Не бійтеся відвертих розмов, не бійтеся проявів справжніх емоцій та почуттів! Це набагато краще, ніж розійтись із ввічливими посмішками та блискавками, які летять у спину!
Автор публікації
