Подолання стигматизації та дискримінації щодо людей із ВІЛ-позитивним статусом

Епідемія ВІЛ/СНІДу вже стала глобальною кризою сьогодення і становить одну з найбільш серйозних загроз для соціального прогресу та розвитку. Окрім страждань, які спричиняє ця епідемія окремим особам та їх сім’ям, вона також глибоко вражає соціальну та економічну структуру суспільств. ВІЛ/СНІД негативно впливає на сферу праці, вражаючи найбільш продуктивну частину робочої сили і зменшує прибутки. Він спричиняє колосальні витрати для підприємств усіх галузей економіки – через зниження продуктивності праці, збільшення виробничих витрат і числа випадків втрати кваліфікації та виробничого досвіду. Окрім того ВІЛ/СНІД позначається на основних трудових правах, особливо пов’язаних з дискримінацією та стигматизацією інфікованих працівників.

Формування стереотипів є невід’ємною частиною нашої культури, але разом із тим формування стереотипів породжує й певний консерватизм у нашій діяльності, у тому числі, і в процесі мислення. Інколи вороже ставлення до нового визначається підсвідомо чинним інстинктом самозбереження, який намагається захистити нас від можливих потрясінь, пов’язаних із руйнуванням усталених стереотипів.Стереотипи мають досить сильний вплив на свідомість людей і дуже широке поширення, межі якого важко навіть оцінити. Стигми ж мають лише негативну сторону – упереджене ставлення до певної категорії людей (соціальної верстви) або речей на основі скупчення стереотипів та установ. Є й такі розповсюджені як страх зустрічі та спілкування з ВІЛ інфікованими, психічно хворими, з фізичними вадами, наркоманами, які пояснюються поняттям «стигма».

Термін «стигма» (від лат. Stigma – «тавро», «ярлик») означає соціальне клеймо, яке звичайно спричиняє соціальну ізоляцію або стає перешкодою для повноцінного соціального життя особи, інфікованою ВІЛ або постраждалої від цього захворювання. Стигма – певна характерна риса людини, яка дискредитує її в очах оточуючих. Це фізична чи соціальна ознака (наприклад, інвалідність або кримінальна репутація), знак, який сприймають у даному суспільному середовищі як щось принизливе. Стигматичними, не вартими поваги і т.д. можуть вважатися такі характеристики людини, як, скажімо, колір шкіри, манера говорити, хвороби – залежно від конкретного середовища або культури. Досить часто наявність стигми призводить до дискримінації, тобто коли переконання переходять до дій. Стигма знижує об’єктивність оцінки конкретних людей (стигматизованих), а інколи може перешкоджати їх інтеграції в суспільство.

Стигматизація й дискримінація, пов’язані з ВІЛ/ СНІД, мають багато інших наслідків. Зокрема, вони дуже впливають на самосвідомість людей із ВІЛ/СНІД, викликаючи в них депресію, занижену самооцінку й відчай. Це ще називають інтернальною стигматизацією («самостигматизацією») або «внутрішньою стигматизацією», оскільки це зачіпає почуття власної гідності людини або групи людей. Проявом внутрішньої стигми науковці вважають відчуття власної неповноцінності, ненависті до себе, спроби довести свою перевагу перед представниками стигматизованої групи, нездатність будувати відносини з людьми поза чи всередині власної групи, відчуття безпорадності, відсутності контролю над ситуацією. Це все спричиняє розвиток депресії у ВІЛ-позитивних людей. Крім об’єктивних факторів, вагому роль серед причин стигматизації людей, які живуть із ВІЛ/СНІДом відіграють також різного роду упередження: досить поширеними залишаються хибні уявлення про можливість інфікуватися ВІЛ побутовим шляхом.

ВІЛ-інфекція не є підставою для припинення трудових відносин. Так само як і за інших обставин, ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД особи повинні мати змогу продовжувати виконувати доступну роботу, що відповідає їх кваліфікації і не протипоказана таким працівникам з медичної точки зору. Усі зацікавлені сторони повинні, наскільки це можливо, сприяти створенню безпечних умов праці з метою попередження поширення ВІЛ- інфекції, які передбачають збереження оптимального стану фізичного та розумового здоров’я на роботі для виконання трудових обов’язків, а також адаптації роботи до можливостей працівників у світлі стану їхнього фізичного й морального здоров’я.

Подолання стигматизації та дискримінації повинно бути спрямовано на формування точного неупередженого розуміння людей, її природи та причин, повинно зменшувати тривогу та почуття беззахисності в людей, а головне – повинно ґрунтуватися на повазі до особистості, її прав і свобод.

За матеріалами сайту: https://te.dsp.gov.ua/podolannya-stygmatyzatsiyi-ta-dyskryminatsiyi-shhodo-lyudej-iz-vil-pozytyvnym-statusom/

2

Автор публікації

Офлайн 5 місяців

Oksana Zavina

29
Коментарі: 0Публікації: 14Реєстрація: 16-11-2021

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю