«Почну з понеділка»…

Я впевнена, що кожний хоча б раз у житті говорив собі: «Зараз я не приваблива, ось схудну і тоді буду гарною»; «Ось зароблю мільйон, а потім відпочину»; «Спочатку треба заробити на машину, будинок, а тоді вже на подорожі» і так без кінця-краю.

Навіщо чекати якогось особливого дня чи події і дозволяти нашому життю проходити повз нас?! Невже вас не лякає те, що завтра може не настати, а все те, чого ви так хотіли та бажали, відкладали на потім і просто не встигли зробити?

Варто зазначити, що звичка відкладати все на потім має назву «синдром відкладеного життя». Саме зараз це переживає більшість людей в Україні. Наша країна перебуває у стані війни, та нашим найбільшим та єдиним бажанням є кінець цього жаху. Саме тому народ живе в майбутньому, подумки постійно перебуває в очікуванні перемоги, повернення в рідне місто, і не помічає, чим наповнені дні та як вони минають.

Певна річ, що до війни люди також жили із синдромом відкладеного життя. Чому? Причин може бути декілька. По-перше, це низька самооцінка. Ви мрієте про краще життя, але переконані, що поки «не варті цього».

Окрім цього, проблема може полягати в тому, що вся ваша свідомість зациклена на одній найбільшій ідеї. Наприклад, поки не схуднете, не будете починати нові взаємини, поки не заробите певну суму грошей, не поїдете в омріяну відпустку. До цієї точки все життя просто втрачає цінність.

Також є варіант, що у вас є страх перед майбутнім. Ви хочете все змінити, але боїтесь ризикувати. Цей страх може вилитися в нескінченне відкладання сміливих планів «на потім». Проте, як на мене, найпоширенішим є так звані батьківські установки, передані у спадок страхами та принципами життя: «спочатку подорослішай», «ось закінчиш інститут…», «цей сервіз для особливого випадку». Однак усі ми знаємо, що цей «особливий випадок» ніколи не настане і сервіз припадатиме пилом у серванті.

Ось тепер хочеться ще раз запитати: можливо, досить жити в очікуванні того моменту, коли щастя постукає вам у двері?! Адже якщо нічого не робити, то завтра буде те саме, що й сьогодні. Потрібно діяти!

Отже, якщо ви виявили у себе ознаки синдрому відкладеного життя, змініть свій погляд на буденні справи та більше фокусуйтеся на теперішньому моменті. Звісно, не варто відмовлятися від планів на майбутнє. Потрібно дослідити їх детальніше та, можливо, в очікуванні майбутнього ви й не помітили, що сьогодні вже можна взяти все у свої руки й зробити максимум для досягнення своїх цілей та мрій.

Усвідомте себе «тут і зараз», проаналізуйте реальність, у якій ви опинились. Перегляньте свою систему цінностей та подумайте, чого ви хочете від життя і що ви можете зробити вже зараз. Не забувайте себе хвалити за будь-які кроки. Цінуйте сьогодні, бо час – один із найдорожчих ресурсів. Пам’ятайте, що синдром відкладеного життя – це не лінь, не депресія, а захисний механізм психіки. Прислухайтесь до себе та не соромтесь за потреби звертатись до психолога!

0

Автор публікації

Офлайн 1 рік

J.Slo

2
Коментарі: 0Публікації: 13Реєстрація: 17-11-2021

You may also like...

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю