Примирення в Україні. Частина 2.
КОНФЛІКТ ЯК ПРИЧИНА НЕПРИМИРЕННОСТІ
Перспективи та виклики, які стоять перед примиренням в Україні. Відсутність політичної волі, на яку вплинуть вкрай важко, майже неможливо. Потреба в спеціально навчених фахівцях, які знають як застосовувати навички з переговорів і діалогу; це ті, хто готовий взяти відповідальність за підготовку й процес; лідери з різних ланок – бо примирення зосереджене на побудові взаємин між антагоністами. Вибудова стосунків включає емоційно-психологічні аспекти конфлікту та потребу визнавати образи в минулому й досліджувати взаємозалежність у майбутньому. Примирення як процес створює простір для зустрічі сторін з відмінною, але пов’язаною між собою енергією та тривогами, що збуджують конфлікт – наприклад, між цивільними і військовими, які живуть разом в одному населеному пункті і зустрічаються щоденно; це створює парадокси про мир, справедливість та істину.
Ведучі/спеціалісти з примирення намагаються переформувати конфлікт так, щоб учасники не фокусувалися напряму на проблемах й не вирішували їх у когнітивний спосіб. Пошук творчих й креативних підходів до створення часу та місця, що пов’язує учасників з болісним минулим і з надією на спільне майбутнє й інтеграцію в теперішнє.
На низовому рівні багато ланок з обох боків конфлікту усвідомлюють спільне майбутнє. Головне в процесі примирення – це «лінзи», які допомагають приблизити і сфокусуватися на окремому питанні або на розгляді та поєднання між собою низки понять, які хвилюють постраждале населення. Людям в умовах конфлікту притаманна ментальність орієнтована на надію і виживання. Отже, говорячи словами відомих людей примирення, процитуємо Далай-ламу: «Людина з великим запасом терпіння і толерантності іде життям із особливою часткою спокою та умиротворення. Така людина не лише щаслива і емоційно урівноважена, а і міцніша здоров’ям й менше піддається хворобам. У неї сильна воля, гарний апетит, їй легше заснути, бо її совість чиста». Давайте будемо толерантними та терплячими!
Автор публікації
