Притягнення вищого політичного керівництва країни-агресора до кримінальної відповідальності
Дмитро ПОПОВСЬКИЙ, керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Поповський і партнери», адвокат
4 квітня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Постанову «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», якою дії російських військ та російського керівництва в Україні визнаються геноцидом українського народу.
Здавалося б, створені всі умови для притягнення винних в актах геноциду до відповідальності. Україна може здійснювати кримінальне переслідування за геноцид як за злочин, передбачений ст. 442 Кримінального кодексу України. Країни, які вже визнали, або визнають в майбутньому дії Російської Федерації геноцидом українського народу, можуть здійснювати кримінальне переслідування за його вчинення на підставі універсальної юрисдикції. Проте відкритим залишається питання про притягнення вищого політичного і військового керівництва країни-агресора до міжнародної кримінальної відповідальності. Саме в цьому питанні хотілося б розібратись.
Насамперед, слід визначитися з тим, що є геноцидом за міжнародним правом. Визначення геноциду міститься в ст. 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, відповідно до якої під геноцидом розуміються наступні дії, вчинені з наміром знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:
a) убивство членів такої групи;
b) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи;
c) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне її знищення;
d) міри, розраховані на запобігання дітородіння в середовищі такої групи;
e) насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу.
Стаття 6 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, як, до речі, і ст. 442 Кримінального кодексу України, містить аналогічне визначення геноциду, тому окремо на ній я зупинятись не буду.
Стаття 3 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього встановлює, що караними є наступні діяння:
a) геноцид;
b) змова з метою здійснення геноциду;
c) пряме і публічне підбурювання до здійснення геноциду;
d) замах на здійснення геноциду;
e) співучасть у геноциді.
Стаття 4 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього передбачає, що особи, які чинять геноцид чи які-небудь інші з перерахованих у статті 3 діянь, підлягають покаранню, незалежно від того, чи є вони відповідальними по конституції правителями, посадовими чи приватними особами
Отже, навіть вищі посадові особи держави не мають імунітету від переслідування за геноцид, і з цієї точки зору вище політичне і військове керівництво країни-агресора може бути притягнуто до міжнародної кримінальної відповідальності.
Автор публікації
