Проблема самотності серед молоді
Одною із актуальних проблем сучасного українського суспільства, і молоді зокрема, є самотність. Швидкий розвиток високих новітніх технологій, зростаючі темпи соціальної мобільності, постмодернізація сучасного суспільства призводять до таких негативних наслідків як соціальна атомізація та ізоляція людини від соціуму, людини від людини. Розвиток соціальних мереж ускладнює встановлення живих міжособистісних контактів, цьому ж сприяє тривалий процес пандемії, коли людина вимушено обмежена у спілкуванні з іншими.
Вік самотності далекий від уявлень про неї. Були проведені дослідження, за результатами якого було визначено, що саме молоді люди відчувають себе більш самотніми, ніж люди пізньої дорослості. Найбільш гостро ця неприємна емоція відчувається в перехідному віці – з 16 до 24 років. А це – більшість сучасних студентів. У даній віковій групі близько 40% учасників відзначили, що часто відчувають себе самотніми. Серед людей, яким понад 75 років, таких знайшлося лише 27% [1].
Отже, почуття самотності серед молоді існує, воно тривожить та турбує молодих людей, а тому ця проблема потребує свідомого вирішення. Адже сучасні умови життя не сприяють її рішенню, а навпаки заковують людину в ізоляції, один на один із собою, що пов’язано не лише з переходом на мережеве спілкування на всіх рівнях соціальної організації, а ще й із тривалими карантинними умовами. Ймовірно, ця проблема може долатися розвитком психологічної служби та спеціальних заходів, на рівні міста та учбових закладів, які б допомагали молоді розвивати соціальні вміння.
Карч Марія,
студентка Сумського державного університету
Автор публікації
