Промова про мову. Обережно, довге чтиво. Історія 4

Кажуть, любити можна по-різному. Та, як на мене, мета справжньої любові – це робити усе можливе для розвитку і зростання об᾿єкту Твоєї любові. І це не лише про теперішнє. Любов – це завжди про перспективу. Саме тому так легко будуються плани, бо любов завжди підганяє людину зазирнути в майбутнє, намалювати його в своїй уяві в усіх можливих яскравих барвах. І це стосується любові до всього і до всіх. Навіть, до борщу з чорносливом. От, якщо Ти любиш такий борщ, то тільки прочитавши це, Твоя уява змалювала Тобі тарілочку ароматної страви з сметанкою і дрібненько порізаним кропчиком. І почали будуватись плани, коли і за яких обставин Ти можеш себе потішити.

Або про любов до дітей. Дитятко ще в пелюшечках ніжиться, а батьки і вся родина в своїй уяві вже мають заготовки розвитку його майбутнього: в який садок піде, на який гурток, чи президентом буде, чи банкіром, чи як тато – лікарем.

Або про любов у парі (те, що правильніше називати коханням). О, як тільки зароджуються ці почуття, уява вже побігла малювати краєвиди майбутніх спільних подорожей, приправляє це ароматами романтичних вечер, огортає теплом обіймів. І лише від цього метелики пурхають в животі, а бедрики грають в усіх можливих місцях.

Або про любов до України. Уявляється багата процвітаюча держава з героїчним минулим і квітучим майбутнім. Зі щасливими людьми, які працюють, відпочивають і насолоджуються життям у вільній і незалежній країні.

Але зізнаватися в любові треба зрозумілою мовою. Якщо італієць каже французькою про любов до Італії та співвітчизників, або француз зізнається про любов до своїх земляків німецькою – це бачиться принаймні дивно. Коли я чую російською: «Я так люблю Украину и укрАинцев», у моїй голові доєднується фраза «бьёт – значит любит».

А ще хочеться додати, що «Украины» нема, є «Україна». Саме так, красиво і мелодійно, через Ї.

А вголос я кажу: «Не вірю». Ні, мені не потрібно доказів, я не хочу знати, хто скільки донатить на ЗСУ, хто скільки книжок видав російською, скільки дітей виховав. Якщо Ти не хочеш говорити українською в Україні, то це про якусь іншу любов, якої я не знаю. Не люби мене такою любов᾿ю.

А тепер про зручність. Я знаю, де в моєму місті найсмачніша піца. І коли я хочу піци, я йду туди, хоча зручніше піти до найближчого супермаркету. Я знаю, як зручно батькам, коли маленька дитина в памперсах, але ніхто не хоче, щоб його дитинка носила памперси до школи. Я знаю, як зручно пришвидшити стосунки, щоб швидше перейти до ближчого контакту, але любов від цього не зміцніє. Зручно – це не завжди правильно. Зручність – це про тимчасовість. А любов – це про вічність. І про вірність. І про піклування про об᾿єкт моєї любові. То чи варто прикриватися фразою «Мне так удобно» і продовжувати говорити російською, якщо Ти по-справжньому любиш Україну і українців?

Проєкт реалізується ГО «Ґендерний креативний простір» спільно з ГО «Фундацією прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.

Олена Мороль, лучанка

1

Автор публікації

Офлайн 1 рік

Tzhalko Tetyana

115
Коментарі: 0Публікації: 114Реєстрація: 27-07-2022

You may also like...

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю