Про милосердя
На Личаківському цвинтарі у Львові є одна могила із пам’ятником про милосердя. Там похований Юзеф Торосевич, благодійник, засновник притулку для сиріт у Львові (фото пам’ятника внизу). Брат Юзефа, Теодор, відомий як дослідник мінеральних вод Трускавця. Його іменем навіть вулиця там названа, та й по всьому. А на могилу його брата Юзефа, який опікувався долею нужденних діток, віддаючи на це всі свої сили і статки, цілий рік приходять вдячні нащадки.
Є у Львові греко-католицький храм святого Миколая при Домі милосердя. Ну як храм – там своя довга історія: те місце потребує термінового ремонту чи й реставрації. Але зараз я про милосердя. Служить при тому храмі священник, отець Роман, людина надзвичайно добра і особлива. Чим особлива, спитаєте? А він, як і Торосевич колись, опікується сиротами, від найменших дітлахів у дитбудинках сімейного типу, й аж до студентів університетів, яким він і його капелани надають духовну підтримку.
Приміщення Дому милосердя міська громада викупила, таким чином спасла це місце від забудови. Залишилась потреба в ремонті приміщень і реставрації будівлі з визначною історією. Люди Храму почали відбудову із обладнання приміщень для садочка – дитячий простір «Ангелики» функціонує як садочок, платний, і з пільгами для окремих категорій. Сироти приходять туди безкоштовно, на заходи, на служби, за словом і підтримкою. Вони беруть участь у міжнародних змаганнях, де перемагають – спорт, футбол, кулінарія – а отець Роман із гордістю розповідає про їхні перемоги.
Я не знаю, як правильно висловити почуття захоплення такою людиною. На думку спадають пафосні кліше типу «людина творить історію», «людство спасе доброта»… Але й направду: якщо хочеш залишити пам’ять по собі, твори добрі справи, не на показ, а для людей.
Автор публікації
