Сексуальний розвиток в Україні
Сексуальна освіта для підлітків стала доволі популярною темою. Про це створюють курси, проводять лекції та тренінги для дітей, батьків та вчителів, організовують інформаційні кампанії, ЗМІ пишуть багато матеріалів. Проте різноманітні заходи з сексуальної освіти проходять переважно поза школою, і тому залучають далеко не всіх, хто мав би її отримувати. Натомість у школах репродуктивна функція людини все ще вивчається лише після теми розмноження серед рослин та тварин, про гендер та гендерні стереотипи є лише кілька абзаців у підручнику «Основ здоров’я», трудове навчання — окремо для хлопців і дівчат, а окремі місцеві депутати все ще намагаються запровадити як обов’язковий предмет «Основи християнської етики», який містить поняття «содомія» та інший дискримінаційний контент, що більшою мірою стосується ролі жінки в соціумі.
Міжнародні організації, такі як UNFPA і UNICEF, визначають, що знання про сексуальне й репродуктивне здоров’я та права діти мають отримувати ледь не з народження, і одне з ключових джерел інформування — саме школа, яка охоплює майже всіх дітей. Проте в українській середній освіті це ще переважно замовчувана тема. Школа виступає далеко не першим джерелом інформації для українських підлітків про статеві стосунки. Згідно з соцопитуванням «Показники та соціальний контекст формування здоров’я підлітків», найбільше підлітків з такими запитаннями звертаються до інтернету, друзів та однолітків, телебачення. Лише 30-34% дізнаються про статеві стосунки від учителів (при чому, майже стільки ж відповідали й про батьків та медпрацівників). Проте саме школа є інституцією, що може універсально для всього наслення країни забезпечити людей достовірною, невикривленою та науково-обґрунтованою інформацією щодо сексуальності людини, сексуальних і репродуктивних прав і здоров’я.
Хоча сексуальна освіта як така в українському освітньому законодавстві не закріплена, окремі її елементи і теми включені в різні дисципліни. Бракує цільного, збірного опису всіх таких тем, які учнівство протягом навчання в школі мало би вивчити за програмою. Окрім того, поки ще відсутні оцінки — наскільки покривається наявною програмою пропоновані міжнародними профільними організаціями обсяги і чи може вона забезпечити сексуальну грамотність підлітків. Разом з тим, для більш цілісної картини щодо сексуальної освіти необхідна оцінка учасниками освітнього процесу того, що учнівство отримує у школі: чи достатньо їм знань про репродуктивні й сексуальні права та здоров’я, наскільки якісно вчителі подають ці теми, яких тем їм бракує, від кого комфортніше отримувати інформацію і чи потрібні ці знання від школи.
За останні роки в Україні почала активно розвиватися тема сексуального виховання дитини. Вона є досить делікатною, але, незважаючи на ці нюанси, важливою у здоровому розвитку підлітка та навіть повазі до самого себе. У МОН визначили, що за останній час в нашій країні зросла увага до питання комплексної сексуальної освіти та її усвідомлення. Досвід багатьох країн світу показує, що впровадження таких курсів у школі дає змогу сформувати у підлітків відповідальне ставлення до репродуктивного здоров’я. Юнакам та дівчатам такі знання закладають бажання реалізації здорового життєвого потенціалу та створити власну сім’ю, коли вони вже подорослішають, будуть справді до цього готовими.
авчальний предмет «Сексуальна освіта» як обов’язковий у закладах загальної середньої освіти не вивчається. Однак елементи комплексної сексуальної освіти включено у зміст обов’язкових навчальних предметів («Основи здоров’я», «Біологія») та факультативних курсів («Я – моє здоров’я – моє життя», «Школа проти СНІДу», «Дорослішай на здоров’я», «Усвідомлене та відповідальне батьківство»).
На уроках з основ здоров’я у 6-7-му класах розповідають про розвиток підлітків, ознаки, строки і темпи статевого дозрівання, культуру вияву почуттів, як розпізнавати маніпуляції та протидіяти тиску. У 8-му класі розглядають низку питань, серед яких: стать і статеві ролі, гендерні ролі і стереотипи, стосунки між статями, статеве дозрівання, причини і наслідки ранніх статевих стосунків, підліткова вагітність, інфекції, що передаються статевим шляхом, відмова від небезпечних пропозицій, протидія сексуальному насиллю. У 9-му класі школярам викладають такі теми, як родинні цінності, готовність до сімейного життя, чинники впливу на репродуктивне здоров’я, небезпека ранніх статевих стосунків, школа майбутніх батьків, ВІЛ/СНІД: виклик людині та людству.
На уроках біології у 8-му класі у змісті теми «Розмноження та розвиток людини» вивчається будова та функції репродуктивної системи людини, значення дотримання особистої гігієни юнаками та дівчатами, поняття про репродуктивне здоров’я, захворювання, що передаються статевим шляхом, та їхня профілактика, вплив факторів середовища та способу життя батьків на розвиток плода.
Однак психологи зазначають, що було би дуже корисно, якби у школах був урок, присвячений саме сексуальному вихованню. Водночас такі бесіди з дітьми повинні проводити і батьки вдома, не соромлячись даної теми. Сексуальна освіта потрібна дітям найперше для того, аби убезпечити себе та свої права. Дівчинка повинна чітко розуміти, що ніхто не має права без її дозволу торкатися її, особливо, якщо це стосується статевих органів. Також дитина з раннього віку має розуміти, що їй робити, якщо хтось просить на вулиці показати трусики чи сідниці. Хлопцям також варто прищеплювати поняття відповідальності за своє життя та здоров’я з раннього віку. Про ранній статевий акт діти не просто повинні знати на словах, варто робити акцент на захищеному статевому акті, на передачі статевих інфекцій. Питань, які стосуються сексуального виховання, безліч, і про них варто говорити без осуду та сторонніх негативних впливів. Минув той час, що діти вірили у те, що їх приніс бусол чи знайшли їх у капусті. Змалечку в дитини повинна формуватися здорова, правильна думка про секс, яка включатиме у себе дитячі запитання, на які батьки правдиво, обережно відповідатимуть: про появу на світ та інші запитання, які інколи ставлять батьків у незручне становище.
Розпочинати розмову з дитиною про сексуальні відносини чи дати відповідь на запитання, звідки я взявся, варто з того, щоби оцінити власні сексуальні знання. Якщо ініціатива розмови про секс іде з боку батьків, то слід уважно придивитися, як реагує дитина. Якщо ви помітили, що їй ніяково, слід відкласти дану розмову і повідомити про це в делікатній формі. Під час розмови з дитиною треба проявляти повагу. Часто буває, що батьки не можуть відповісти на запитання через власний сором. Як з вами говорили на цю тему, звідки ви дізналися про секс? Сором майже завжди присутній при обговоренні даної теми, тому щодо цього питання батьки можуть звернутися до психологів чи сексологів, щоби підготуватися до розмови та правильно, без зайвої метушні розповісти дитині те, що її цікавить. На даний час існує багато цікавих книг, навіть для найменших, там чітко показано відмінності між хлопчиком та дівчинкою, розповідається про особисту гігієну та багато іншого, тому нічого страшного немає, якщо спочатку ви у формі гри дитині поясните певні аспекти, а згодом зможете дати відповідь на більш складніші запитання. Важливо спіймати момент, коли дитина справді хоче отримати відповідь, тоді такі знання залишаться з нею на все життя. Батькам важливо стати першим співрозмовником у цій пікантній темі. Не хвилюйтеся, якщо дитина з вулиці принесла дану тему додому, обговоріть її з нею, адже це ознака довірливих стосунків.
Цей проєкт виконується у співпраці з громадською організацією «Фундація прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.
#PeaceInDigitalEra
#ФундаціяПравЛюдини
#HumanRightsFoundation
Автор публікації
