Складові медіаграмотності
Вадим Присяжний
У попередньому пості я писав про дискусію, яка точиться навколо закону «Про медіа». У цьому нормативно-правовому акті зустрічається термін «медіаграмотність». Пропоную зупинитися на даному понятті більш детально.
Медіаграмотність – являє собою сукупність навичок та знань, які надають користувачам можливість ефективно і безпечно користуватися медіасервісами. Це поняття стало часто вживаним у сучасному українському суспільстві. Медіасервіси (телебачення, сайти новин, соціальні мережі і т.д.) дуже часто формують думку багатьох українців. Водночас вони можуть поширювати фейки та маніпулювати інформацією, що загрожує як окремим людям, так і всьому суспільству. Тому для спростування вигаданих або хибних тверджень необхідно бути достатньо медіаграмотним.
Які навички та знання відносять до складових медіаграмотності?
Це критичний аналіз медіаконтенту на складові його частини та виділення головних тез для створення цілісного уявлення інформації. Він формується завдяки вивченню різноманітних жанрів інформації.
Естетичні та креативні навички створення медіаконтенту. Зазначені навички допоможуть зрозуміти наратив кожного тексту, фото або відео та доповнювати власний інструментарій виявлення фейків.
Інтерактивні навички, тобто спілкування за допомогою медіаконтенту з його глядачами та читачами.
Навички безпеки – вміння уникати шкідливого контенту та контактів.
Отже, медіаграмотність – це певна основа для безпечного споживання медіаконтенту та раціонального аналізу інформації. Цей базис формується завдяки медіаосвіті та критичному мисленню кожної особи.
Проєкт виконується у співпраці з громадською організацією «Фундація прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.
Автор публікації
