Спроби, сповіді й ресурси

Хотіла почати текст зі згадки про дев’ятий місяць війни й всі з цього моральні наслідки. Не прив’язувати своє життя до неї зараз майже неможливо. Всі події, всі люди, всі спогади – в липкому кривавому відбитку війни, розв’язаною росією. Люди виснажені, а майбутнє бачиться лише у слові «перемога». Принаймні, у мене.

Зараз писати… важко. Видавити з себе хоч одне художнє слово і потім зависнути над клавіатурою ноутбука – такі моменти перетворилися на буденність. Про що писати? Взагалі, що писати? Щоночі вдома обстріли, які іноді чути навіть в інше місто, куди ми виїхали. На дворі осінь і скоро зима. Всі у соціальних мережах радіють снігу, а у нас дощ і хмари вже який день. Думок так багато, але в голові все одно порожньо. Важливість мови, проблематика батьки й діти, ресурси, наповненість, Новий Рік, зміна календарних свят. І знову тихо. Жодної вартої того думки. Ніякого додаткового речення. Тиша.

Іноді мене рятують ароматичні свічки. Тоді я згадую зустріч з давньою подругою напередодні Нового 2022 року і, звісно, напередодні війни. Куди ж зараз без неї. Вона, (подруга, а не війна) тоді мені й подарувала свічку. Велику, темно-фіолетову у склі. Вона мала різкий і сильний запах прянощів, а на етикетці був намальований апельсин. Напій, напевно, якийсь. Назви, на жаль, не пам’ятаю, але запах відтворити у пам’яті легко. Разом з ним йде спогад про темну кімнату й гірлянду на вішалці, що позаду. У кутку – штучна ялинка, яку купував ще батько, на ній також гірлянда, бо всі кульки пішли на основне дерево у вітальні.

Тоді було… добре. Знайомий запах, тиха кімната і безпечна ніч. Бо я вже, якщо чесно, не пам’ятаю, як це ходити гуляти вночі.

Тоді були інші інтереси й уявлення про далеке чи недалеке майбутнє. Звісно, були й свої переживання. На фоні війни вони не помарніли, але вона до них просто додалася, як контрольний удар. Можливо, в голову.

Однак, життя триває. Горить нова свічка, і вона пахне солодощами, сесія наближається як судний день і трішки б’ють флешбеки. Ресурсів немає. Слів також. Завдання, як на зло, є і їх треба виконувати. Життя триває, а страшне продовження фрази, яке б’є набатом у голові, там і залишиться.

0

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

vantae

0
Коментарі: 0Публікації: 10Реєстрація: 22-11-2021

You may also like...

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю