Тетяна Дерев’янко: Адаптувались, переорієнтувались
Організації переорієнтовуються свою діяльність та продовжують працювати.
«З початком війни багато, хто з-поміж членів і волонтерів організації, евакуювалися у різні міста України та за її межі. Але навіть за таких умов ми не припиняли свою діяльність у місті. Організація і нині працює у Слов’янську», – розповідає членкиня БО «Благодійний фонд «Слов’янська мрія» Тетяна Деревянко.
«Слов’янська мрія» з’явилась у 2014, а офіційного статусу набула за рік. Мета організації – підтримувати і розвивати культуру, сприяти збереженню історичних пам’яток у місті, розвивати інтелектуальний потенціал громади.
У мирному житті члени організації відновили зелений простір і створили у Слов’янську сквер “Мрія”. Завели традицію на свята грати у “гігантські шахи”, а середами — танцювати у сквері. Сумісними зусиллями з владою створили перший інклюзивний дитячий майданчик. «Останнє мирне літо 2021 року ми майже жили у сквері, проводячи майстер-класи, змагання, рухливі та настільні ігри, фестивалі, ярмарки із залученням людей з інвалідністю», – каже пані Тетяна.
З початком війни до міста стали приїжджати переселенці з інших, більш небезпечних, міст. «Для багатьох з них наш офіс став першим прихистком, – додає активістка. – Тож для них та місцевих мешканців ми почали проводили антистресові оздоровчі програми, йогу. Для дітей — арттерапевтичні заняття».
Але як військова, так і гуманітарна ситуація у місті продовжувала загострюватися, тому «Слов’янська мрія» стала шукати і знаходити можливості доставляти до міста продукти, засобів особистої гігієни, ліків. А ще придбали генератор, килимки, бензопилу.
Зусиллями членів благодійного фонду понад 3,5 тисяч слов’янців отримали гуманітарну допомогу. Переважно це одинокі особи похилого віку, люди з інвалідністю, родини з дітьми.
«На жаль, становище у місті лише погіршується, відсутнє газопостачання, перебої з подачею електрики й питної води. Тож, на разі продовжуємо пошук можливостей задовольнити гуманітарні потреби наших містян, – каже пані Тетяна. – Маємо контакти активних і впливових людей. А чисельні друзі та прихильники Фонду, хто також розпочав пошук можливостей на шляху до допомоги людям, об’єднали зусилля, ресурси, контакти. Так і адаптувалися. Але ми усі плануємо повернутися до міста після нашої перемоги. А потім розбудовувати та прикрашати своє місто».
На думку пані Тетяни, щоб якнайшвидше адаптуватися до умов війни, громадським організаціям важливо вірити:
– у свої сили;
– що поруч завжди знайдеться надійне плече;
– що Україна переможе;
– і кожен може бути корисним, навіть врятувавши лише одне кошеня.
За матеріалами “Остров”
Автор публікації
