Усиновлення дітей в Україні: «за» та «проти» роз’єднання дітей з однієї родини
За статистикою, станом на 31 грудня 2019 року в Україні на обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, перебуває 70491 дитина. Тобто кожна 108 дитина в країні є сиротою. Із 70491 сиріт 24 % могли бути усиновлені і лише 2,45% фактично були усиновлені в 2018 році. За 2021 рік, статистика, на жаль, відсутня.
Проблематика такої низької статистики усиновлення спричинена наступним. Сімейним кодексом України передбачено, що якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз’єднані при їх усиновленні.
Відвідавши інтернат, можна побачити, що багато дітей, які там знаходяться мають рідних братів і сестер, які також перебувають або в цьому інтернаті, або в іншому. Така ситуація не видається дивною, адже у сімей, яких прийнято вважати неблагополучними, зазвичай є декілька нащадків. І якщо батьків позбавляють батьківських прав, то це відбувається відносно всіх дітей, а не вибірково.
Тому, відповідно до вимог законодавства, якщо ви бажаєте усиновити дитину, яка має брата чи сестру, то їх потрібно усиновлювати усіх разом в одну сім’ю.
З одного боку, начебто і гуманно, адже це сприяє збереженню сім’ї та родинних зв’язків між дітьми. З іншого боку, для майбутніх батьків, наважитись на усиновлення – досить складне рішення, а якщо перед ними стоїть вибір усиновити одразу 2-х чи 3-х дітей, важко навіть уявити, які емоції вони переживають та яким труднощам їм доведеться протистояти в майбутньому.
Одна справа віддавати свої життєві сили та енергію одній дитині, яку ви прийняли в свою сім’ю, водночас зовсім інша річ контролювати, навчати, виховувати і лікувати одразу двох або трьох.
Перспектива такого випробування є не надто радісною і може змусити майбутніх батьків взагалі відмовитись від усиновлення, адже прийняття в сім’ю нової дитини — процес майже безповоротний і помилка або неправильний розрахунок своїх сил може мати непоправні наслідки.
Можливо, саме заборона роз’єднання дітей при їх усиновленні призвела до того, що 70% дітей, які могли б бути усиновлені, виховуються опікунами, в прийомних сім’ях (не плутати з усиновленням) та дитячих будинках сімейного типу, а 26,5 % взагалі залишаються в державних інтернатах до досягнення повноліття. Тобто, 96,5% дітей ніколи не знайдуть нові родини, адже майбутні батьки бояться усиновлювати та виховувати їх разом з братами чи сестрами.
Зважаючи на ситуацію, яка склалась у нашій державі, чи не доцільно було б дозволити роз’єднання рідних братів і сестер, якщо їх бажають усиновити різні сім’ї поодинці. На мою думку, дітям краще жити окремо, але з батьками, ніж з своїми братами та сестрами у інтернаті. При цьому, звісно, вони повинні мати право і можливість підтримувати стосунки один з одним.
Автор публікації
