У Єлисаветграді, Кіровограді й Кропивницькому – одночасно
Це класичний центр Центральної України – рівновіддалений від усіх кордонів і, відповідно, максимально безпечний.
Обласний центр Кіровоградської області пережив кілька війн, кілька епох без суттєвих руйнувань та деформацій – напевно, саме завдяки цій рівновіддаленості від кордонів. Тому тут можна відчути себе одночасно й у царському Єлисаветграді, й у радянському Кіровограді, й у сучасному українському Кропивницькому одночасно. Завдяки престуру від Харківського прес-клубу «Громади Кіровоградщини в умовах воєнного стану. Виклики та досягнення» у цьому переконались журналісти з різних регіонів України.
Театральна: вулиця, якою варто пройтись багато разів
…Що ви під’їжджаєте до історичного центру міста, дає відчути бруківка під колесами – на відміну від більш сучасних асфальтованих вулиць.
Почати знайомство з містом варто з пішохідної вулиці Театральна (колишня Дворцова) у центрі міста. Її специфіка – вуличні музиканти та кафешки на будь-який смак і гаманець.
Щодо перших – тут тобі й дівчина зі скрипкою, яка виконує класику, і хлопець із гітарою, який обіцяє, що «…восьмим кольором стане», й коли-не-коли заїжджі вайшнави із своїм «Харі крішна», якщо коректно зарахувати їх до когорти вуличних музикантів. А на центральній площі поруч із вулицею Театральною – сивий дядько з гітарою, величезними колонками і репертуаром у стилістиці «Червоної калини».
Щодо кафе – Кропивницький (принаймні його вулиця Театральна) легко може конкурувати з іншими центрами кулінарного туризму України. Тут можна знайти заклади із грузинською, італійською та іншими національними кухнями. Але, напевно, найатмосфернішим закладом на цій вулиці є «Рестроція Кропивницьких». З оригінальним меню, крафтовими настоянками… А головне – з відсилками до творів Марка Лукича Кропивницького. Людини, чиє ім’я носить місто. Й батька українського театру.
Коли дійшов до театру
Найстаріший в Україні театр так само носить його ім’я. І розташований він так само на цій вулиці. Його репертуар схожий на це місто: він органічно поєднує кілька епох і завжди має відношення до Марка Кропивницького.
«Кохання панночки» – так називалась вистава, з якої я особисто почала своє знайомство з найстарішим театром України.
Це рок-опера. Поставлена вона за мотивами п’єси Марка Кропивницького. А Марко Кропивницький написав свою п’єсу за мотивами «Вія» Гоголя… Уявляєте, як закручено?
Дві години вистави викликали емоції, яких вистачило на кілька тижнів.
Професійна гра акторів, якісна літературна основа – це одне… Це властиво будь-якому професійному театру.
Але тут вражала, навіть шокувала, саме сукупність факторів: декорації, реквізит, костюми… Вражало те, як можна співати, грати, танцювати, майже гімнастичні трюки робити – вживу! – одночасно. Вражали живий оркестр та акустика.
І виникло відчуття, що тільки після цієї вистави я нарешті зрозуміла «Вій». Хоча, можливо, колись буде здаватись інакше.
А ще ловила себе на підрахунках… Це задоволення коштувало мені 200 гривень. А які ж кошти вкладені в усе це… Одна тільки труна, в якій панночка літає, чого варта. А чумацькі вози, а костюми… Де ще все це можна пропустити через себе за 200 гривень?
До речі, керівником театру наразі є переселенець з Херсону.
Далі буде
Щодо знайомства з Кіровоградщиною: все-таки театр, історичні моменти, архітектура – це ще менше, ніж верхівка айсбергу.
Варто знати, що Кіровоградська область прийняла понад 95 тисяч переселенців. Саме сюди їхали евакуаційні поїзди з обстрілюваної Донеччини, саме тут переселенці й наразі проживають у соціальних гуртожитках, подекуди с собаками, котами й хом’ячками. А дехто з переселенців вже відновив тут власний бізнес – завдяки сприянню місцевої громади й місцевої влади.
Кіровоградська область посідає третє місце в країні за кількістю тих, хто пішов боронити Україну, починаючи від 2014 року.
У Кіровоградській області працює унікальна бальнеологічна лікарня, яка готується до того, щоб надавати комплексну допомогу учасникам бойових дій.
У Кіровоградській області – у Знам’янці – розташований найбільший залізничний вузол в Україні (з моменту окупації Дебальцевого з масштабами Знам’янської залізниці на зрівняється жоден український залізничний вузол).
Про це та інше – в наступних матеріалах.
Юлія Сабаєва
Фото Марії Доротич, Марії Єфімової та Поліни Сабаєвої та з відкритих джерел