Хвилинка поезії і ностальгії:)

Ось і наближаються перші зимові дні) Можливо, перший сніг. Як ви на нього реагуєте тепер?..А які емоції сніг викликав у вас в дитинстві, в юності?..Чи був коли-небудь сніг об’єктом вашого змалювання у творі, вірші?..

Про себе можу сказати, що в шкільному віці писала вірші про пори року (як це, певно, досить часто буває серед школярів). Зокрема, в старших класах на мене зійшло натхнення і я створила серію поезій. Про природу, в основному. Пропоную вашій увазі один із своїх “зимових” віршів. Можливо, він збудить ваші спогади.

Що нагадав зимовий вечір

Цей неба сірий лист, залізний,

Розпечений вечірнім сонцем.

На вітах клаптики багрові

Од вітру зимного трясуться.

Із білосніжного рукава

Хтось щедро так сніжком посипав:

І вже дрімають мирно трави

Під заметілі жвавим ситом.

Танцюють іскорки-сніжинки,

Будинкам замітають очі.

І від пронизливої січі

Тремтять нечасті перехожі…

…І сидимо, бувало, в школі:

“Дивіться! Сніг пішов нарешті!”

“Це ж Новий рік настане скоро!”

Все тоне в білій круговерті.

Із наших класних, світлих вікон,

Здається, видно все навколо.

І можна знятись і злетіти

У те далеке біле поле…

А за вікном життя вирує:

Машини їдуть по дорогах,

А січ все шарпає тополю,

Оту, в лікарні, біля рогу.

Докупи туляться будинки,

Немов їм хочеться погрітись.

І радо по дахах сніжинки

Танцюють між антен чиїхось.

До вікон сивих прилипають.

А потім будуть десь у полі

Й на річці, між очеретами,

Вже натанцюються доволі!..

Із наших світлих, класних вікон

Все видно, наче на долоні.

Й чудово в білу даль дивитись

Отут, за партою, у школі!