Чи лише митці? Художній репортаж

Усі дивляться на картини. Як тільки люди заходять – з’являються волонтери, які хочуть зареєструвати. Людей купа, наповнених чи відсторонених, у передчутті. У залі – повно предметів дивної форми.

Вистава – це предмети в кімнаті і діалог.

Взяти шматочок сиру, доки враження свіжі, сфоткати стіну, картини, як виглядає зал, глянути на шматочки, почитати уривки, зачепити предмети – відпочити в кімнатках.

“Пані та панове, уже хвилина, і будемо продовжувати наше спілкування…”, –голос з колонки Кості.

Обласний центр молоді – це місце ідей, дискусій і розвитку, де створюють щось нове. Волонтери реставрували другий поверх. І тепер у цьому приміщенні буде і центр для ВПО! А сьогодні тут виставка!

“Ви бачите, там зона віртуальної реальності, а далі, в наступній кімнаті! Будемо робити якнайкомфортніше для ВПО та запоріжців. Зробимо усе можливе”.

Адміністраторка Ліна каже, що ще ідуть деякі ремонтні роботи, у кімнатах буде великий коворкінг, де люди зможуть вільно працювати: і в мережі інтернет, і робити якісь спільні проєкти, і зідзвонюватися, наприклад, з роботодавцем – будь-що! Ми даємо таку творчу свободу.

Це команда волонтерів, що змогли зробити ремонт, організовують заходи і розказують про мистецтво. Тут вони вже відпахали.

Цей двіж приємний знайомствами. Цікаво послухати, що кажуть ті, хто це будував, і що розумного написали на табличках. Культурне Запоріжжя розвивається!!

як готувалися до мистецтва?

— Зараз розказують про експеримент, про те, як митці це роблять, а те, що ви бачили, і в чому брали участь, схоже на експеримент? Чи вам давали вибір у чомусь?
Тая стоїть біля предмету, що схожий на “У”.
—У нас була одна головна задача. Робити все якісно, та щоб нічого потім не відвалилося. Тому, звичайно, давали простір… Наприклад, ось тобі потрібно віддерти смолу від підлоги, і ось є вибір: ти можеш взяти цей або цей інструмент.
– Але аби воно було як потрібно?
—Так, аби поверхня була чиста, добра, щоб класти туди кафель.

 

Що вам це нагадує? волонтери стоять біля картини з зігзагіками
— Можете подивитися розміри тут!!
— Мені нагадує це сходи. Драбину. Якщо ви знаєте англійську, – (я наче знаю, я наче на курси ходив, але щось воно дуже складне), – можете за допомогою телефона… Я ще не читав… Кожен баче своє.
— Це просто драбина, сходи з різних ракурсів сфотографовані та виставлені!!
— Ти експерт?
— Так!)
— Бачиш, немає сходів, вони як повітрі. Це не проста драбина, як ти сказав.
— Бачите, багато різних думок.

Біля картин стоїть Куртєв, виконувач обов’язків мера. Він прийшов нещодавно, вдивляється в стіл з будівлями з конструктору, слухає.
“…Але при цьому немає безпечної бази, бо укриття в жахливому стані”, – зі звертання до Куртєва. – “Не від університету, не від держави, не від місцевої влади нема ніякого сигналу. А під час надзвичайного стану…”

Таке відчуття, наче всі тут давні знайомі своїх знайомих. Усі, хто тут, хоч раз були в центрі, волонтерили, або їхні друзі волонтерили.

Культпроджектор – німецько- український проєкт. “У нас є гості сьогодні. Це Анатолій Іванович”.

Куртєв сказав, що Запоріжжя прийняло більше двохсот тисяч людей, які або залишились, або на поїхали на Захід України, або закордон. І що волонтери роблять важливу справу, коли наповнюють місто життям і ремонтують кімнати для ВПО.

що далі?

Поруч з нами стоїть пірамідка та “У”.
“У” схожа на дерев’яну скульптуру, крихку, та чітку.

—А де “У”?
—Зверху, якщо дивитися. Ви теж організовували чи прийшли на виставку?
—Я прийшла на виставку. Тільки.
—Його ще отак підіймали. Дивились знизу.
—Літеру побачили?
—Боюсь, що ні.
—Я теж ні.
—З мого боку станьте.
—Ааааа, точно!
—Ааа!!! Це як У!!
—Ооооо!!!!!
—Во. А з того боку це як “А”.
—А???
—У!!!

місце волонтерів

Вероніка каже, що важливо говорити про етичні норми. Як вони змінюються через активні військові бойові дії. Як розмовляти з людьми. Є питання, які дуже неадекватно питати, тому що людина може реагувати абсолютно по-різному.

“Ми зараз ремонтуємо кімнату. Це буде коворкінг. Ми готуємося до відкриття громадського центру для ВПО. Щоб було комфортно приходити… У нас є генератор. І на випадок якщо не буде світла, можна збиратися тут”.

Адміністраторка Ліна запрошує всіх охочих проводити заходи в центрі молоді. Якщо є плани для івентів, можна писати у всі соцмережі. Головне – враховувати етичні і соціальні норми.
“Це молодіжний центр, ми більше орієнтовані на ініціативи для молоді. А також, ми проти всього поганого і за все хороше. Ми проти насильства, за права людини, вино сьогодні безалкогольне, щоб підтримувати здоровий образ життя. Ці моменти можуть бути як гострі кути”.

ремонт

—Як тут зазвичай проходять вечори?
— Ну дивіться, ввечері у нас в цьому просторі буде тілесно-орієнтована терапія. Є онлайн-курси для бізнесу і працевлаштування для ВПО, а також іде онлайн-курс по домедичній підготовці прямо зараз. Не сьогодні, а я маю на увазі проходить – уже було два заняття, скоро буде третє. Буде також театр тіла. Будуть різні тренінги, трішки направлені на працевлаштування, бо ми маємо проблему з тим, що ВПО до нас звертаються і кажуть: “Ми не можемо соціалізуватися в місті”.

“Хаби і центри допомоги потрібні не тільки, щоб годувати і надавати прихисток, а й щоб працевлаштовувати. Давати відчуття дому і безпеки.

— У вас є інстаграм?
— У мене є візитка. Дзвоніть.
— Ого, навіть так!
— Маємо так працювати…

які простори в містах?

Костя про зворотний зв’язок: “Волонтери уже починають збирати ваші враження: можете підходити до будь-кого у зеленім худі, ми їх занотовуємо”.

— Як стати волонтером?
—Прийти, зареєструватися, залишити заявку на волонтерство. Ми радо залучимо вас. Ми в принципі уже трошки завершили майже всі етапи. Залишилось уже не так багато роботи. Частину уже будуть робити професійні будівельники. Там залишились такі більш професійні роботи.
Але ви можете слідкувати за нашими соцмережами, усі можливості – там @zapocm

“Projector – це не одна людина. Це команда людей, яка робить щось для розвитку культури і мистецтва України. Концепція цього проєкту починалася як ідеї для Запоріжжя. І саме з такою ідеєю ми прийшли до Каті”.

—Чий це пес?
—У сенсі чия?
—Її усі гладять.
—Вона волонтерить зі мною вже давно. Усі можуть гладити, але вона тільки моя!!

Ерік тримає Лотту

У перерві чутно багато голосів, спокійна музика, собака. І враз усі вриваються на наступну екскурсію! І все в одному приміщенні!!

Що таке місто? Що для вас виставка?
—Перетин життя.
—Сукупність взаємозв’язків.
—Місце, де живуть люди.
—Ми з вами.

Ліза стоїть біля входу, коли нові люди перетинають поріг, каже, що я зараз вас зорієнтую, і пропонує окуляри віртуальної реальності.
—Як вам тут?
— Стільки вражень, людей!! Людей багато.
— Як це все дивитися з організаційної точки зору?
— Це добре було організовано, робилося поступово, ніхто нікуди не біг, усе було як треба.
— А зараз, як ви відчуваєте, всі волонтери – у вас дуже велика команда – до цього дня у вас була велика підготовка?
— Так, саме до цього вечора у нас дуже велика підготовка, ми проводили дуже багато часу у центрі – і, нарешті, вдалося відбудуватися!!
—Чому варто ходити на виставки?
—Для сприйняття, для вражень, для якогось розуміння життя. Чесно, я ще не дивилася, бо багато всього потрібно організувати, допомогти, принести, і ще нічого не встигла подивитися, от, але треба)
—Коли ви будували, мабуть, бачили, як воно наповнюється… А зараз тут так багато людей. Що відчуваєте?
—Емоції такі: Що?!!! Вже??! Готово??!

у Запорізькому центрі молоді

28.01.23, вдень, ще по‐світлому,
доки не вимкнули світло у пів міста
М. Башкатова