Невміння спілкуватись – головна хвороба сучасності
У цифровий час з кожним роком з’являється все більше каналів та засобів спілкування. Люди купують нові гаджети, реєструються у соціальних мережах, завантажують у смартфони месенджери, користуються електронною поштою. Сьогодні у нас є все для того, щоб залишатися на зв’язку цілодобово. І все для того, щоб зруйнувати усі офлайнові соціальні зв’язки.
Згадайте, скільки у вас є друзів та знайомих, з якими ви обмінюєтесь повідомленнями і «лайками» у соціальних мережах. І скільки серед них тих, кого ви не бачили роками, хоча живете в одному місті. Вже давно домовлялись зустрітися, але чомусь завжди бракує часу. А тепер підрахуйте, скільки годин щоденно ви витрачаєте на спілкування онлайн.
Коли нещодавно стався збій у роботі соціальних мереж та месенджерів, здійнялась така паніка, яку можна було б порівняти лише з початком пандемії. На початку «нульових» таку ситуацію навіть неможливо було уявити. Масова істерія через недоступність онлайнових сервісів – це нова хвороба сучасності, ще більш поширена, ніж коронавірус. І найжахливіше те, що більшість людей не помічають своєї інтернет-залежності.
Безглуздо було б заперечувати те, що нові технології значно полегшують наше життя і надають безліч нових можливостей для спілкування. Але спрощення процесу комунікації не дорівнюється його збільшенню. Кількість контактів зростає з кожним днем, кількість справжнього спілкування катастрофічно зменшується.
У цифрову епоху змінюється не лише кількість, а й якість спілкування. Смайли замість справжніх емоцій, «лайки» і стікери замість справжніх почуттів, недбалі скорочені фрази заміст повноцінного обміну думками. Соціальні мережі та месенджери створюють ілюзію заповненості світу навколо вас, хоча насправді – лише майстерно камуфлюють порожнечу.
Нещодавно почула історію про те, як в одній родині ввечері спілкувались батьки та діти. Вони перебували у різних кімнатах та обмінювались повідомленнями в «Телеграмі». І для більшості сімей такі історії – вже буденність. Як можна вчасно помітити те, що хтось із рідних переживає кризу, як можна дізнатись про те, що хтось потребує допомоги, якщо увесь вільний час усі проводять в інтернеті, кожний у своєму гаджеті?
Люди годинами спостерігають за чужим життям у соціальних мережах, поки офлайн проходить їх власне життя. А потім сумують за втраченими шансами та можливостями. Припиніть називати спілкуванням листування, бо насправді воно неможливе без живих емоцій у живому голосі та живих очах.
Автор публікації
