Чому ми втрачаємо інтерес до речей і людей?

Питання доволі дивне, на перший погляд, правда? Я б його у себе в голові не знайшла, якби моя подруга не зробила мені ведмежу послугу. Адже для мене сам факт того, що колись я б розірвала лише за питання «чи хочу я відрізати своє довге волосся, яке було нижче мого попереку?», а зараз плачуся мамі, що не можу потрапити до перукарки, щоб моя довжина до плечей стала нормальним каре, яке я ношу вже декілька років, був абсолютно нормальним. На кшталт, так, таке буває, не ми такі – життя таке і все інше. Я завжди чудово розуміла, що те, від чого зараз ледь не шаленію, колись стане мені не цікавим. І добре, якщо не ненависним (бо війна показала, що так можна і дуже швидко).

Тому питання «а чому?» від моєї вищезгаданої подруги змусило мене випасти в осад. Але звучить, як непогана соціальна тема, тому чому б і не написати про це. Звісно, всі роздуми взяті з моєї голови (бо іншої не маю, вибачайте) і нижче буде викладена моя суб’єктивна точка зору на цей аспект нашого життя.

Не думаю, що відповідь когось здивує або я відкрию Америку ще раз, але почнемо з основи основ. Ми всі живемо певний час на цьому світі. Ні, не так. Ми всі вже живемо певний час. Хтось більше, хтось менше, але це деталі і наслідок статистики народжуваності за різні роки. Основою ж є те, що за цей час ми набираємося досвіду, який так чи інакше деформує наше старе сприйняття світу, яке ми формуємо з народження. І, звісно, як досвід може бути різним, так і деформація. Дехто може зненавидіти улюблене, а хтось закохається у ненависне, як приклад. Зазвичай, люди старшого віку подають цю інформацію у викривлено-грубій формі типу: «Виростеш – зрозумієш!» або «Я життя прожив, а ти…» Ці фрази, я впевнена, чули всі, і те, що всіх вони неймовірно виводили із себе, також факт.

Але фактом також є наведена вище інформація. Досвід змінює вподобання. Грубий приклад тому, як люди, які любили піцу отримують після неї харчове отруєння і більше дивитися у її бік не можуть. Чи ситуації з тваринами, велосипедом, темними провулками, буквально будь-яким місцем чи річчю.

Отже, ви можете бути якийсь період найкращими друзями аж до скону і навіть не уявляти – як це одне без одного. Іноді дійсно дружба триває ледь не все життя, але частіше люди розходяться. Сварки, відстань – це все причини зрозумілі і стандартні, хоча не маловажливі. Більш цікаво, коли дружба перестає існувати без цих чинників.

Не буду довго затягувати з кульмінацією. Досвід. Купилися? Але це так. У якийсь момент один з вас може «перерости» іншого. І хоч я ненавиджу це слово всією душею, бо вік і уподобання/досвід пов’язані не настільки тісно, як більшості людей хочеться вважати. Тим не менш, що значить це «перерости»? Розказую на прикладі: ваша дружба зав’язалася у компанії, де тільки ви вдвох обожнюєте фільм «Після», це стало початком і основою вашого спілкування. Потім пішли «Сутінки», обговорення Рівена з «Вінкс» і, прости Господи, Нейта з «Ейфорії». І так ваша дружба кріпне. Та в якийсь момент життя в голову когось із вас просочилася думка, що Енді з «Диявол носить Прада» не треба було повертатися до свого проблемного хлопця. І тут Всесвіт звужується до цятки, а вибухає розумінням того, що всі вигадані хлопці, яких ви з подругою обговорювали, це суцільні червоні прапори. І проблема не в тому, що хтось з вас це у собі знайшов. Проблемою є те, що інша – ні. І це стає початком кінця. Ніщо не вічне. Це – факт.

0

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

vantae

0
Коментарі: 0Публікації: 10Реєстрація: 22-11-2021

You may also like...

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю