Чому рибалки приходять на берег? Художній репортаж із запорізької пристані

Цей текст про те зникле питання: як рибалки відчувають спокій. Питань немає. Вони самі все розкажуть.

«Дивишся на оцю воду — і знаєш, що ти будеш живий. Так що жить надо. Ви не переживайте», – Сергій.

Рибалки – це ті люди, що тримають спокій і відчувають воду по-своєму. Для багатьох пристань стає місцем спокою або зустрічей. На повітрі. Варто знати, як іти вперше: без очікувань, ковтаючи сонце, відчуваючи свободу і легеньку сонливість. Прийти означає побачити, як сприймають світ люди, що розслабляються. Це не те, що ви відчуєте в барі, хоча… у кожного своє місце спокою. Найяскравіше, що можна запам’ятати: риболовля затягує, процес буде трохи повільний, ловити зовсім маленьку рибу не можна, бо ще ж має вирости. 

Улов після розмови. Вежа як символ риболовлі.

Завжди круто поговорити з ними. Так мало потрібно для щастя. Слухайте рибалок частіше. Навіщо говорити про риболовлю, якщо її можна побачити? Для того, щоб зрозуміти, навіщо варто ловити.

Євгеній: А ви бачили, що вода зійшла?

*Так, малувато води; а риби вистачає?

Риба маленька…

*Велику рибу ловили?

Велику рибу??

*Ну, 2 кілограми.. ?

Нема такої.

Дніпрянка Юля, 23 роки: Незвично ходити по дну.

Особливо… Просто я з іншого міста, знаєте, коли гарна погода, така Хортиця красива, класний вид простягається, і мене цікавить, що дуже річка відійшла, і таке, знаєте, відчуття, що раніше там був пляж – а зараз як по дну річки ти ходиш, цікаво…

Риболовля – це хобі, спокій, зустрічі з друзями.

На пристані. День у рибалки. 

Сергій, 70 років: На риболовлю я прийшов чисто для заспокоєння…

*Коли ви чуєте вибухи, вам не страшно?

Ви знаєте, я вже вибухи чув, так шо я не переживаю даже вже.

*Тобто тут навіть легше і…?

Так, легше.

*Тепло тут?

Ну ви бачите.

*В ніч приходите?

Я просипаюсь десь о 5-ій, потім –  тролейбус, сюда єду…

*Чому саме сюди? Найкраще місце?

Бо мені все нравиться тут. Я з Чернігівської області, я там по лісам би ходив, по своїм озерам, так…!!! Там сосни, береза, дуб, грибочки… можна я вам розкажу?…. Я на прошлой неділі їздив під Новомосковск (місто Дніпровської області), там лес такий, дубовий, сосновий: гриби бєлиє, маслята насобирав, три корзини в мене повних було, там назакатував собі – тут з лісами не дуже…

*А як ви, часто сюди приходите?

Ну як вам сказати, я (істеричний сміх)…. вільна година – і я приходжу, ловлю рибку, могу вам показати, могу вас угостить іще, чесне слово.

Чому ви сюди приходите?

Валентин, 54 роки: Мені нрАвиться риболовля тут, дуже!! Вона знімає любий стрес, я вам кажу. Ви оце дивитесь, заспокаюваєтесь, енергія негативна буде туда віддаватися (виходити у воду).

*Часто клює?

Клює/не клює. А страшно так з берега дивиться?

*Нормально, я там гуляла…

Сергій, 70 років: Опустіть удочку, як можна телефон держать, удочку і пакет? Давайте сюди.

*Нормально.

Та ми не крадем.

*Я знаю.

Мужик, навпроти Сергія:

*Давно ви ловите?

Давно, 30 лет.

*Що ви робите з рибою? Смажите/варите?

Продаю… жарю.

Дядя Діма:

*Не холодно?

Ми согреваемся, как можем.

Соня зазвичай не заходить далеко, вглиб пристрані. Сідає з початку, трохи далі від входу. Вона палить, закидує на тарань і розслабляється. Сьогодні, чомусь, не прийшла.

Сергій починає складати вудку.

*Спіймали шось чи скручуєте?

Спіймав.

*Коли спіймали маленьку рибку, пробували на неї ловити крупніших?

Ні, я так не ловлю.

*Чому?

Не хочу. Якщо велика попадається – випускаю.

*Серйозно? Наскільки велика? 

Ну, по 2 кг, чесно, я випускаю, воно мені не треба….Я вже іду, а ви приходьте ще. Ми любим друг друга, ми українці.  

Ви професійний рибалка? Що потрібно для риболовлі, якщо вудка вже є?

Володимир: Опариши, макуха, ароматна суміш. Червяків так ловлю.

Де купити це все?

Володимир: На базаре.  

Я кидаю питання: Вас хвилює тривога?

Володимир уже пішов вглиб пристані. Повернулись Юля і Радік…

Юля: Ми тут просто прогулюємось, тут красиво.

*А в тривогу не страшно?

Юля: Ні, уже, напевно, ні.

Радік: Надо будет почаще ходить…

Вам не страшно, коли так стріляють?

Євген: Уже нічо не страшно.

*Красива риба, жива.

Євген: Так, вона вся жива, вона спить.

*Чому ви приходите?

Євген: З друзьями зустрітись, тут ще є хлопці з ЗАЛПу, Запорізький алюмінієвий… А я ще помню начальника цього заводу, помните, мужики?

*На кого ви ловите? ( Показую на стрьомних черв’яків).

Євген: Знаєте, хто такі буряти?, – отам лежать, – показує в бік за течією Дніпра, – ну вот они, чмоники – а оце після них остайотся.

Пісок сьогодні як в Олешках. Чистісінький.

Затоптані стежки. Тут люди.

Чому берег так далеко? Куди ділась вода? 

Наталія, доцентка кафедри біології, пояснює, що скоріше за все це сезонне явище. Впливає кількість атмосферних опадів. Бо було так мало дощів і високі температури упродовж вересня-жовтня – вода випаровується – береги відійшли… Кльово. Тепер ви можете пройтись по вологому пісочку. Бачили сліди всіх цих тварин? Вони й далі ходитимуть тут… Тут романтика…

Коли заходиш на пляж, відчуваєш дикі джунглі, іншу екосистему, це інше повітря, заряжене не війною. Один із рибалок казав, що пам’ятає, як грали в пляжний волейбол. Тут дійсно все змінюється. Звісно, зараз вже осінь. Це місце не бувало таким порожнім. Хоча можна прийти на пристань. Усе Запоріжжя наче й збирається тут як позмінно. Усім вистачає місця…

Євгеній: Вообще, купа людей тут и около АТБ.

*Біля того АТБ?

Євгеній: Кожного

*Я думала ви про місце біля цього АТБ, там, наче, теж ловлять..

Євгеній: Я звик бачити тут много людей… 

*Пам’ятаю, рік тому була на пляжі на концерті – такий натовп!!

Євгеній: Буквально цим летом ми играли в пляжний волейбол – я зустрів друзів, яких не бачив 10 років! Орехов, Пологи, Гуляйполе. Усі приїхали!!

Піна стає іншою. Волога на доторк. Чи, може, завжди така…

Святослав, першокурсник з біотехнологій, пояснив, звідки взялася піна: “Тут немає хімічної реакції. У хімічних реакціях є продукти, коли утворюється щось нове. Це змішування. Повітря з водою. Це суспензія. Це коли речовина повністю розчиняється в речовині. Коли вода б’ється об берег, вода розбризкується, змішується з повітрям на рівні маленьких частинок – і стають піною. Це і є суспензія”.

Звучить складнувато, але це воно. Так мало знаємо про ці процеси… Але кльово відчувати. Що піна з’явилась не просто так. 

Зустріла Колю, який ловить наодинці.

Сказав, що для ловів на пристані вудка не підійде. Зрадів, що його хоч про щось запитали. Говорив, що обирає саме це місце, приходить не так часто, як хоче: «Тривог не боюсь. Набридли вибухи. Дома скучно. Мне тут нравится. Я поруч живу. Тут прям спокойнее».

Показує беседку, говорить, що з берега вода чиста. Показує каналізацію. Вода відійшла. Її стало видно…

Розбігаюсь по піску до виходу. Зустрічаю трьох підлітків.

Говоримо про пристань. Хлопці розказали, що люблять спостерігати, як ловлять рибу….

*Ви часто тут буваєте?

Та не, та ну не очень.

*Любите по пісочку гуляти?

Ну да.

*Ви ще прийдете? 

Ну да, ми всегда сюда ходим.

*Як вам в тривогу ходити, нормально?

Да, нормально.

*Не страшно? Зараз ми чули вибухи..

Не, вообще не страшно.

Не страшно!!

*На пляж ходите?

Да, щас будем опять.

*Прикол! Туди, на глибину?

Не, ми по краєшку берега.

Повертаюсь на берег. У повітрі атмосфера сповільненості, без метушні. Пісок як поверхня Місяця. Думаю про те, що сказав Володя: «Години рибалки можна викреслити з життя. Бо жити будеш довше». І можна далі насолоджуватись спокоєм…

Дикі джунглі, ріка, пустеля

Під пристанню – мама з донькою.

Як вам тут, це місце, любите сюди приходити?

Лера: Ми перший раз тут

*Якраз поки набираєтесь вражень.

Лера: Ми просто гуляємо, подобається.

*Чому?

Лера: Свіже повітря, можна дітям розгулятись

*А чому саме на пляжі?

Лера: Збирали ракушки, камішки покидали у воду, подивились, яка вона прозрачна, воздух такий як на море, морський вітер такий, холодно … Ну, приятний холод: а так, сім’єю можна вийти. Сонечко… Нічого не мішає.

Яна усміхається, хапає ще один камінчик, вкидає у воду. Летять бризки, вона біжить далі уздовж пляжу, щаслива. Бачить лишайники, не вірить своїм очам…

Це місце для рекреацій і спокою. Деякі люди їдуть за тисячі кілометрів, щоб побувати на порожньому пляжі. Щоб усамітнитись. На жаль, на пляжі цього року немає масових пікніків, але люди вибираються погуляти з найближчими. Пляжі наповнені рибалками. Не рибою. Велосипедний слід у калюжі, тінь поміж білим піском і вологим, розмазана лінія берега, “морський настрій”, як каже семирічна Яна, і тут досі є люди.

МБ, 16.11.22

1

Автор публікації

Офлайн 1 рік

valdshnepka

2
Коментарі: 0Публікації: 4Реєстрація: 07-10-2022

You may also like...

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю