Як Червоний Хрест дискредитував себе в російсько-українській війні
Новина про воєнний злочин росії в Оленівці облетіла всю Україну. Все свідчить про те, що росіяни свідомо заживо спалили наших воїнів. Таке не може не викликати приголомшення та люті.
Коли я дізнався про цю новину, мені стало дуже цікаво як на це відреагує світ, особливо Міжнародний комітет Червоного Хреста. Адже, саме вони виступали активними учасниками процесу, навіть не скільки по евакуації, скільки по переговорам між сторонами в цілому.
І ось, дочекався. Вчора Червоний Хрест заявив, що він не гарантував безпеку українських військовополонених, які загинули в Оленівці. Суть всієї заяви з приводу цього теракту зводиться до практично прямої вказівки – розбирайтеся самі, ми тут ні до чого і жодних гарантій безпеки життів військовополоненим ЗСУ ми не давали.
Виникає закономірне питання: навіщо взагалі Червоний Хрест, як організація, існує? Лише для того щоб підвозити воду населенню екваторіальної Африки в період громадянських конфліктів? З цим організація, дійсно, справляється.
Але перед глобальними повномасштабними війнами, Червоний Хрест показує свою повну недієздатність. Організація має великі повноваження, але при цьому повністю провалила свою гуманітарну функцію.
Вчора Червоний Хрест заявив, що не мав доступу до українських військовополонених в Оленівці. Хоча, відповідно до мандату, наданого МКЧХ згідно з Женевськими конвенціями 1949 року, Червоний Хрест повинен мати безперешкодний доступ до всіх військовополонених у всіх місцях їх утримання. МКЧХ навіть дозволено опитувати військовополонених без свідків, а тривалість і частота цих відвідувань не повинна бути обмежена. Чому ж тоді Червоний Хрест, маючи такий широкий гуманітарний функціонал, не докладав жодних суттєвих зусиль для порятунку життів наших військовополонених? Чому голова Червоного Хреста Петер Маурер зустрічається з Лавровим, посміхається, а потім, взагалі, пропонує відкрити представництво організації в Ростові? Це все на фоні того, як росія здійснює депортацію українців з окупованих територій. Чому голова організації, фактично, був готовий легалізувати ці злочини, відкривши офіс МКЧХ у прикордонному російському місті? Чому у перші дні війни, ми читали новини про те як Червоний Хрест забороняв нам навіть використовувати свою символіку для евакуації мирного населення?
Вчорашня заява, можливо, остаточно ставить крапку у питанні про дієздатність цієї організації. Просто не зрозуміло – як може організація з такими глобальними гуманітарними функціями, намагатись абстрагуватися як від теракту в Оленівці, так і від інших злочинів росії. Знову виникає питання. Чому?
Врешті-решт, якби представник Червоного Хреста в ту ніч знаходився в Оленівці, окупанти б, очевидно, не пішли на такий цинічний теракт.
Проект реалізується Національним університетом «Чернігівська політехніка» та ГО «Центр гендерної освіти» спільно з ГО «Фундацією прав людини та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина
Автор публікації
