Ґендерна нерівність між жінкою та чоловіком
Сьогодні точиться чимало суперечок на тему ґендерної рівності між чоловіками і жінками. У наш час це важливо як ніколи. Тому що саме зараз жінки припиняють сидіти вдома: лише готувати і прибирати. Сьогодні майже кожна жінка бореться за свою незалежність. Як на мене, це правильно! Особисто я не змогла б весь час, все своє свідоме життя сидіти вдома і бути у ролі прибиральниці.
Чомусь із дитинства в мене виникало питання: чому чоловіки вважають себе важливішими, головнішими за жінок. Чому саме вони? Чому тендітна жіночка дозволяє собі поратися вдома, годувати сім’ю, худобу, прибирати, прати, а чоловік приходить, коли вже все ідеально, і відпочиває? У той час, як його дружина прибирає за ним, пере його речі й годує усіх. Чому не навпаки? Чому всі вважали, що так і потрібно? Чому жінка не мала права голосу? Чому чоловік міг піти на зраду, звинувативши в цьому дружину? Як можна вдаватися до фізичного насилля? Чому після «піднятої на жінку руки» не можна було про це казати, та чому це вважалось «соромом»? Як це так, що жінок ніхто не може захистити та набити пику кривднику? Напевно, відповіді на ці питання я буду шукати протягом всього свого життя…
Незалежність, свобода, життя без насильства − одні й ті самі слова, які в одних викликають страх, а в інших – свідоме рішення робити себе щасливими. Я насправді пишаюся тими жінками, які знайшли в собі сили розповісти про ті страшні дні, коли їхні чоловіки намагалися через насилля показати, що саме вони головні. Але постає нове питання. Де це написано? Де чорним по білому сказано, що у сім’ї головним і кращим є чоловік, який має право знущатися над своєю «коханою» морально та фізично? Такого не написано, такого не існує! Це лише стереотипи! Таке дозволяє собі сам чоловік, та і його жінка, напевно. Невже це прояв кохання?
Хіба це показник мужності? Ні, ні, ні і ще раз ні. Кожна жінка, яка поважає себе, своє життя, свій психічний стан, у жожному разі не повинна терпіти ці знущання. Слід підкреслити, що себе треба поважати! Жінка не має заради дітей залишатися у шлюбі із моральним виродком, який псує життя усім оточуючим. Б’є – отже, любить? НІ! Як на мене, це найгірший стереотип, за яким раніше, та подекуди й зараз, жили пари.
Лише на початку 20 століття жінка почала працювати на різноманітних посадах, і це стало величезним кроком до змін та спричинило як позитивні відгуки, так і негативні. А що було до цього? Чоловіки працювали, а жінки виховували дітей і робили все у хаті. Начебто і рівні обов’язки, але все одно вся їжа, одяг були куплені на кошти однієї людини, а не обох. Чоловік міг підійти і спокійно забрати те, що купував для родини – і хіба це нормально?
Передивляюсь зараз турецький серіал «Роксолана» – і мурахи по шкірі від деяких епізодів. Так, жінок там шанують, вдягають так гарно, що аж занадто, обдаровують, годують делікатесами, кланяються, коли жінки проходять повз, але поряд з цим їх б’ють, кидають − у прямому сенсі слова – до в’ язниці, влаштовують різні жахливі тортури і заколоти… І головним все ж таки залишається чоловік − Султан. Так, жінки, звісно, заздрісні, схильні до наклепів, помст і т. д, але я веду до того, що ставлення до жінок там жахливе. І чому мусульмани не дозволяють ставати до влади жінкам − це теж не зовсім ясно. Я чудово розумію, що там інші закони і правила, але це ставлення наджорстоке і зневажливе; і мені також не зрозуміло, чому жінки повинні ще й руки чоловікам цілувати за це. ЖІНКИ ЧОЛОВІКАМ ЦІЛУЮТЬ РУКИ! Я, мабуть, ніколи не осягну цього… Як це так? Після побачених картин із серіалу – маю дійсно величезне полегшення на душі, коли згадую, що я живу у 21 столітті, коли всі боряться за ґендерну рівність між чоловіками і жінками.
Тому саме зараз, у наш час, цілком нормально, коли чоловік замість дружини йде у декретну відпустку, працює прибиральником, а головним годувальником сім’ї стає жінка. Зовсім скоро, на мій погляд, настане час, коли жінки і чоловіки зовсім поміняються місцями, але зараз маємо, що маємо. Можливо, за ці судження на мене виллється хвиля хейту (буцімто жінка сама підштовхує до такого ставлення), але я, як людина, яка пройшла через моральне насилля, не хочу бажати такого нікому, не хочу, щоб жінки були залежними від своїх так би мовити коханих і дуже прагну того, щоб за свої вчинки всі ЗАВЖДИ несли покарання.
Автор публікації
