30 січня – день народження батька українського дитячого детективу

«Не поспішайте, як я колись, швидше виростати. Бо дитячі роки неповторні»

Всеволод Нестайко

Веселий, щирий, душа компанії, він мав складне дитинство. Але подарував яскраве, неповторне, цікаве дитинство мільйонам дітей не лише України (адже його твори перекладені 20 мовами світу!).

30 січня 1930 року у Бердичеві на Житомирщині народився Всеволод Зіновійвоч Нестайко.

Хлопчик з’явився у родині вчительки та січового стрільця. Зиновій Нестайко в молодості був вояком Української Галицької армії. Наприкінці 1920-х, під впливом радянської пропаганди, повіривши в успіхи українізації, зважився переїхати із Заходу України в УСРР, у Бердичів.

Енкаведисти розстріляли його в 33-му, тож хлопчина не пам’ятав тата. У його  пам’яті залишився лише смак цукерок, які батько дав синові, коли по нього прийшли. Мамі з сином, рятуючись від голоду довелося тікати до Києва.

Із народженням Всеволода Нестайка пов’язана цікава родинна легенда, буцім сина пані Марія (мати майбутнього автора бестселерів) народила у перерві між читанням Ремарка.

«Мадам, у вас, здається народився письменник», – вигукнув акушер. І як у воду дивився.

Однак дитинства, як згодом зізнавався Нестайко, у нього не було: часті хвороби, потім – війна, окупація столиці. Бачив і голод, і смерть, але не втрачав оптимізму навіть у таких обставинах. Пригадував, що допомагали в цьому родинні перекази – дотепниками, які викрутяться з будь-якої ситуації, були його дідусь та прадід по материнській лінії.

В дитинстві Всеволод був найменшим серед однокласників, як сам згадує, – «маленьким і худеньким», «Рижим їжачком» (таке прізвисько, до слова, має один із персонажів Нестайка). Тому шалено хотів якомога швидше вирости! Добре, що на допомогу прийшов однокласник Вася. Який радив то прив’язувати до ніг праску чи цеглину перед тим, як повиснути на перекладині, то ходити під дощем, бо під дощем все росте. Зі зростом від таких процедур, звісно, не складалось, а от з постійними застудами – завжди.

А от коли Нестайко подорослішав, так само шалено захотів повернутись назад у дитинство, бо не догрався, не добешкетував, не досміявся.  

«Вихід був один – стати дитячим письменником», – згадував пізніше.

Творчий шлях Всеволода Нестайка починався із легендарного дитячого журналу «Барвінок» (так-так, саме того, на якому зростав ще багато хто з нас!)

Сюжети для свої творів письменник брав зі свого ж дитинства, дофантазовуючи до них ще багато цікавого.

Найпопулярнішою книгою Всеволода Нестайка, без сумніву, стала трилогія «Тореадори з Васюківки» – улюблений твір мільйонів дітлахів. За оповіданням навіть зняли фільм (1965 рік), однак він так і не вийшов на радянські телеекрани. Хоч у світі був високо оцінений:  у 1968 році отримав Гран-прі на Мюнхенському міжнародному фестивалі телефільмів для дітей та юнацтва, а в 1969 році  здобув головну премію на такому ж фестивалі у місті Олександрія в Австралії. Проте нагороди не допомогли телефільму.

Його заборонила радянська влада і зняла з показу – мовляв, за викривлений показ радянської піонерії.

Не менш улюбленими стали і казка «Країна Сонячних Зайчиків», оповідання «Одиниця з обманом», «П’ятірка з хвостиком», «Загадка старого клоуна», «Чудеса в Гарбузянах» та багато інших.

За 55 років літературної діяльності він написав понад 30 повістей, романів і збірок оповідань, частина яких увійшла до золотого фонду дитячої літератури України.

Помер Всеволод Нестайко 16 серпня 2014 року. На похорон улюбленого письменника сотні киян взяли із собою дзеркальця, щоб провести його сонячними зайчиками.