Мертве озеро живого міста. Що трапилось із Вознесенівським парком у Запоріжжі?
Все, що залишилось від озера у Вознесенівському парку
Ще кілька років тому каскад фонтанів «Райдуга» в Запоріжжі приваблював багатьох відвідувачів, які прагнули влаштувати пікнік чи просто прогулятися Вознесенівським парком. Прозоре озеро, оточене зеленими насадженнями та декоративними спорудами, було популярним місцем відпочинку для жителів міста. Зараз же тут можна побачити лише сухе каміння на місці озера, бур’яни та брудні калюжі. Висихання водойми стало відображенням серйозніших проблем – погіршення стану міського простору та водної кризи по всій Україні, яка загострилася внаслідок руйнування російськими окупантами Каховської гідроелектростанції.
Озера Вознесенівського парку – це штучний водний об’єкт, який був збудований у 1970-х роках як елемент міської інфраструктури, що одночасно покращував естетичний вигляд території та позитивно впливав на місцевий мікроклімат. Однак в останні роки спостерігається стрімке зменшення рівня води в озерах, яке можна помітити неозброєним оком.
«Щодо водоймища поблизу Райдуги, то воно також штучне і залежить від рівня ґрунтових вод, що у свою чергу залежить від рівня води в річці Дніпро. До підриву Каховської ГЕС проблеми з водою там не було, але зараз ситуація змінилась, і вона є наслідком саме підриву ГЕС», – так коментує ситуацію директор комунального підприємства КП «Титан» Віктор Поляков.
Ще декілька років тому важко було уявити, що перлина Запоріжжя опиниться під загрозою зникнення. Сьогодні ж відвідувачі парку замість мальовничого водного плеса бачать напівпересохлу велику калюжу з купою бруду. «Це місце завжди було улюбленим для прогулянок родиною. Тепер бачити його в такому стані боляче. Озеро перетворилося на болото, з’явився неприємний запах, і це відштовхує навіть від думки про Райдугу», – каже пенсіонерка Тетяна Парубець.
Озеро у Вознесенівському парку
Логічне запитання, яке виникає у цій ситуації: чому не можна просто наповнити озеро штучно за допомогою системи поливу? Однак фахівці зазначають, що такий підхід лише створить ілюзію вирішення проблеми, не усуваючи її справжніх причин. «Після підриву Каховської ГЕС змінилася й гідрологія підземних ґрунтових вод.
Через обміління Дніпра знизився й рівень в паркових озерах. Наповнити їх водою штучно неможливо, оскільки там немає підтримки ґрунтових вод, які б не давали поливній воді повністю поглинатися ґрунтом», – прокоментувала ситуацію начальниця виробничого відділу КП «Титан» Ольга Сліпченко. Більше того, штучне підтримання такого озера потребує великих витрат. І в умовах воєнного часу, коли пріоритети бюджету спрямовані на оборону та базову інфраструктуру, подібні ініціативи залишаються лише в планах.
Зараз міські комунальні підприємства у співпраці з добровольцями проводять масштабну рятувальну операцію, спрямовану на збереження водної фауни озера, що стрімко втрачає воду. Фахівці-екологи та волонтери дбайливо відловлюють риб, черепах, які опинилися під загрозою загибелі через критичне обміління водойми. Для порятунку водних мешканців було створено спеціальну робочу групу, яка розробила план дій з мінімальним стресом для тварин.
Використовуючи спеціальне обладнання – сачки, контейнери з підтримкою кисневого режиму та професійні транспортувальні ємності – команда переміщує живі організми до штучних водойм, розташованих неподалік від обмілілого озера. Важливо, що нові місця проживання мають стабільну систему водопостачання, що гарантує підтримання оптимального рівня води незалежно від погодних умов.
Висихання водойм у містах – явище, що виходить за межі проблем лише Запоріжжя. Це серйозне попередження для численних українських населених пунктів, які традиційно розташовувалися поблизу водних об’єктів – річок, ставків чи лиманів. Екологічні руйнування, викликані діями російських воєнних злочинців, призвели до критичного стану екосистеми.
У цьому контексті озеро поблизу «Райдуги» набуває символічного значення. Воно демонструє не тільки природні зміни, але й трансформацію у сприйнятті міського простору. Втрата водних ресурсів може статися несподівано швидко, тоді як процес їх відновлення потребує значно більших зусиль і часу.
Автор публікації
