Чи працюють програми та ініціативи для залучення молоді до миротворчих процесів у громадах?
Чесно кажучи, я довго думала, наскільки молодь реально можуть зацікавити всі ці програми залучення до миротворчості. Бо з одного боку – це звучить добре, красиво, важливо. А з іншого – поки ти молодий, часто здається, що мир і політика – це щось далеке, не про тебе. Але з часом розумієш: якщо ти не будеш брати участі, за тебе це зробить хтось інший. І не факт, що краще.
Я бачила, як працюють невеликі молодіжні проєкти у громадах – тренінги, волонтерські ініціативи, діалоги між людьми з різних регіонів. Там не говорять високими фразами, зате вчать слухати, не знецінювати чужий досвід, говорити про складне спокійно. Це і є миротворчість – з неї починається довіра. Бо мир не в кабінетах народжується, а між людьми. А молодь якраз вміє чути і шукати нові формати – від онлайн-платформ до культурних акцій у громадах.
На мою думку, найкращі ініціативи – це ті, де молодим людям не просто «дають слово», а справді дають простір діяти. Де їх не змушують «думати правильно», а вчать мислити критично. Бо мир – це не тиша. Це коли ти знаєш, що можеш висловитися, і тебе не знецінять. Саме так працює залучення. І я вірю, що саме молодь може задати новий тон – без пафосу, але з відчуттям відповідальності.
Цей проєкт виконується ГО «Центр гендерної освіти» у співпраці з громадською організацією «Фундація прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.
Автор публікації
