Чи потрібно змушувати дітей та молодь читати?
Мої шкільні роки пройшли сумно, і іноді їх розбавляли уроки літератури. Із сумом згадую твір «Федько-халамидник», який навчає не бути довірливим і не дивитися на зовнішній вигляд людини. Під зовнішнім виглядом я маю на увазі не риси обличчя, зріст тощо, а також перше враження, емоції, слова. У думках я ще знаходжу чудові вуса, які неперевершено поєднуються з лисою головою Михайла Коцюбинського. Потім захоплення його зачіскою перекривають спогади про твір «Дорогою ціною».
О, то був мій перший майже скандал з вчителькою української літератури. Ми обидві випромінювали таку пасивну агресію, що весь клас мовчав ще два уроки поспіль (бо ця чудова жіночка вела ще й зарубіжну літературу і українську мову). Хоча говорять, що у спорі народжується істина. Що ж, її ми не знайшли. Наталя Миколаївна напевно й досі згадує мене і репліку: «Не любив він її ні хвилини під час прочитання мною твору, а тим більше після!» – розповідаючи про кохання Остапа до Соломії, звісно.
До чого ж тут був уривок з моєї скромної біографії? А щоб повільно привести до думки, що до деякої літератури, поданої у шкільній програмі, люди й у тридцятирічному віці не наважуються братися. Література – сфера настільки геніальна й прекрасна, наскільки й складна для сприйняття та розуміння. Дитячі казки зовсім не дитячі і зовсім не казки, а Пітер Пен не просто так не дорослішає.
Так тепер, нарешті, питання: чому фактично дітей змушують читати дорослі, у більшості своїй, книжки у віці, в якому більшість написаного тим самим Левом Толстим, не сприймається ну ніяк, а потім дивуються, що наше покоління зовсім не знає класики?
До літератури потрібно дорости. Мало вміти читати, стосовно деяких творів мало і вміти думати. Мислити. Це слово критично відрізняється від простого «думати». Думати люди починають і з двох років, а мислити вчаться все життя. Літературну потрібно хотіти зрозуміти, прочитати, щоб дійсно насолоджуватися і поринати у неї, ставлячи себе на місце певних героїв, можливо, пропускаючи через себе емоції, реакції, а що страшніше – їх відсутність.
До літератури не потрібно примушувати – вона цього не терпить. Є люди, для неї не створені дійсно ніяк, так само як і люди, які створені дійсно для неї і більше ніяк.
Хочеться порівняти літературу з вином. Ніхто не дасть вино дитині у шостому класі. Елементарно – тому, що вона не зрозуміє, хороше воно чи погане, а тільки скривиться. Та й не потрібно проводити у шостому класі таких експериментів. Дайте шанс подорослішати та прийти до бажання читати самостійно.
Автор публікації
