Як помирає книжка?
Іноді, натрапляючи на стару книжку в бібліотеці чи на домашніх полицях, може виникнути питання: «Як помирає книжка?»
Багако книжок із обшарпаними і потертими палітурками спалюють в печі, і чорні літери пожовклих сторінок віддають своє тепло вашому будинку; деякі з них псуються від води, і тверді слова сміливого автора розпливаються сірим чорнилом; інші книжки страждають від дитячих рук, які вирішили, що на цих монотонних листках не вистачає малюнків, або ж від недбалого дорослого, що вирішив почитати за столом. Деяким книжкам щастить більше й вони переробляються на заводах з іншою макулатурою та мають надію переродитися в щось нове; чи надалі стоять на сімейних полицях й продовжують жити, читаються різними поколінням й наче випливають у вічність, їх дбайливо ремонтують: заклеюють зламаний корінець чи надягають обкладинку. Кожну книжку спікає та чи інша доля. А чи вмирають тільки старі книжки?
А як же новенькі книжки, що стоять на наших полицях та вкриваються пилом, що ми не наважуємося протерти в чистий четвер чи у вільні вихідні; а як же книжки, що жодного разу не відкривали людські руки та не розклеїли нових сторінок чи книжки, що ми колись придбалиа й так і «не знайшли часу її прочитати»?! Вони теж помирають без уваги кмітливих очей, що ковзають рядками, вони також вмирають без людських рук, без шурхотіння сторінок, без закладок, що вклеюють на цікавих абзацах, без недбалих пляп, без загнутих кутків, без поміток, що залишає після себе читач.
Книжки помирають без уваги, але їх можна воскресити щодня.
Проєкт реалізується в межах Програми з розширення можливостей заради відновлення порозуміння для лідерів громад в Україні «Мир у цифровий час» ГО «Ґендерний креативний простір» спільно з ГО «Фундацією прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.
Горенко Софія, лучанка
Автор публікації
