Tagged: монологи війни

Нічого не можу зробити зі своїми вухами, які час від часу опиняються у чужих діалогах, і зі своїм фартом, який постійно всаджує мене туди, де можна наслухатись історій не на одну книгу життя.

Час від часу допомагаю на кухні однієї їдальні, що годує тих, хто тікав від війни. Хто, окрім статусу «внутрішньо переміщена особа» не прихопив із собою подекуди нічого, тікаючи з пекла бомбардувань і обстрілів.