Архітектори цифрової діяльності
Кажуть, що програмісти вирішують свої незрозумілі нам проблеми у спосіб, якого нам не збагнути. Досі ми багато говорили про комп’ютери, операційні системи, комп’ютерні мережі, але звідкись же взявся той самий браузер для перегляду веб-сторінок. Хтось його створив, точніше, написав. Ми вже згадували Аду Лавлейс, першу жінку-програмістку, яка писала програми для аналітичної машини Беббіджа, хоча її так і не було сконструйовано за життя Ади. Перші програмісти спілкувалися з комп’ютером його мовою – машинним кодом. Машинний код складається з нулів та одиниць, адже саме з ними працює комп’ютер. Програмістам було дуже важко, бо потрібно було тримати в голові коди команд. Наприклад, код команди, що додає два числа, – 000010. Такі програми було важко перевіряти, тому програмісти придумали заміняти код команди на коротке слово, яке характеризувало би команду. Так з’явився Assembler-низькорівнева мова програмування. До речі, низькорівнева не означає погана. Навпаки, низькорівнева програма виконується на комп’ютері набагато швидше, адже має доступ саме до «заліза». Assembler використовують нині, наприклад для написання ділянок коду, де дуже важлива швидкодія, користуються ним для написання драйверів. Assembler – потужний та небезпечний інструмент у руках хакерів. Тепер ми дізналися як створюють програми, але для чого це? Невже комусь цікаво заради розваги писати код? Звичайно, ні. Програмний код – це лише інструмент для вирішення якогось завдання. Це спосіб полегшити життя людини й доручити ці справи комп’ютеру.
Джерело: Тужиков Андрій. Коротка історія технологій, або Як зрозуміти свій гаджет / Тужиков Андрій – Чернівці: Книги – ХХІ; Чорні вівці; 2008. – 112 с.
Автор публікації
