А чорногузи нас попереджали, як могли…

У лелек, десь у їх смарагдових болотах з міріадовим мохом, нечутним шепотом передаються приховані знання…

Звідки чорнокрилі знали, що попередні роки треба приносити хлопчиків? Лише вони готувалися між є-документами та автострадами до окопів та бомбардувань.

Здавна на Поліссі баби шептались, що ніц доброго в тому, що родяться одні хлопи, що то до війни….

Коли ми рухаємо світ, не торкаючись його, користуємося майже магією при спілкуванні на різних континентах та на екскурсії рванули до Космосу. Війна?

Та у нас холодильники складають списки покупок, а роботи працюють офіціантами… Ми вкладаємось у нанотехнології, а андронний коллайдер уже буденна тема… Війна? Та дайте вірус пережити!

Але бузьки щось нам голосно стрекотали на електричних стовпах, нервово злітаючи парами у чисте українське небо.

Десь у поліських болотах жабʼячими шкірками написано прикмету збільшення чоловічого племені перед війною,… а ми дивились на статистику і у глибокому незнанні законів предків, тішилися.

А чорногузи нас попереджали, як могли…

Проєкт реалізується ГО «Ґендерний креативний простір» спільно з ГО «Фундацією прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.

Юлія Гринчук,

координаторка проєкту «Освітній Хаб Волині»