Безпечний простір

У зв’язку з цим проблеми мають і діти, і дорослі. Але вони переживають і розв’язують їх по-різному, справляючись чи не справляючись з ними.

Усі вони потребують допомоги. Мова не лише про допомогу в задоволенні
базових життєвих потреб. Важливим складником роботи з дітьми, які
пережили травматичні події, з внутрішньо переміщеними особами,
а також з педагогічними працівниками, які на собі відчули конфлікт
та його наслідки, є формування життєстійкості. Запровадження
програми з формування життєстійкості – частина стандарту надання
гуманітарної допомоги, без чого остання неефективна. Великий
потенціал психологічної служби системи освіти в сучасній складній
ситуації в країні має бути спрямований і вже спрямовується на надання
відповідей тим викликам і проблемам, які мають діти і суспільство.
Але час не стоїть на місці. З’являються нові проблеми, а водночас
накопичується досвід, напрацьовується практика, матеріали, форми та
технології роботи.
Центр психічного здоров’я і психосоціального супроводу НаУКМА
у співпраці з психологічною службою і при підтримці Представництва
Ю НІСЕФ в Україні влітку 2016 року провів якісне дослідження серед
школярів, що мешкають у прифронтовій зоні, для того щоб з’ясувати,
які психологічні якості допомагають дитині зростати здорового в
умовах активного військового конфлікту. З точки зору самих дітей це:
– вміння спілкуватись;
– відчуття щастя;
– надання допомоги іншим;
– підтримка з боку родини.
Одержані результати перегукуються з результатами цілої низки
досліджень життєстійкості, що проводилися в інших країнах, де
відбуваються збройні конфлікти. Ж иттєстійкість або стійкість до
стресу (resilience) є сучасною концепцією в закордонних школах
психології та соціології і означає найширшому розумінні здатність
людини чинити опір впливові несприятливих зовнішніх факторів.

Мета програми: підвищення стійкості до переживання наслідків
стресу дітей дошкільного, молодшого шкільного віку та підлітків після
психотравматичних подій.
Завдання програми:
– формування у дітей навичок самостійного психоемоційного
відновлення після пережитих психотравматичних подій;
– підтримка поведінки дітей, яка допомагає їм адаптуватися до
нових соціальних умов життєдіяльності після пережитих
психотравматичних подій;
– формування саногенних видів взаємовідносин дитини з найближчим
соціальним оточенням;
– формування, розвиток і вдосконалення комунікативних навичок,
емоційно-вольової саморегуляції поведінки;
– створення в дитячому колективі, де навчається проблемна
дитина, атмосфери прийняття, доброзичливості, відкритості,
взаєморозуміння і підтримки;
– формування адекватних батьківських настанов (налаштувань) на
соціально-психологічні проблеми дитини, шляхом активного
залучення батьків до психокорекційного процесу

0

Автор публікації

Офлайн 10 місяців

Liashenko Anastasia

5
Коментарі: 0Публікації: 11Реєстрація: 02-12-2021

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю