В єдності – сила!
ХХ століття принесло людству дві світові війни. Мільйони жертв та величезні економічні втрати, прагнення запобігти виникненню нових військових конфліктів та почати співпрацювати у світовому масштабі змусили держави спробувати регулювати міжнародні відносини спільними зусиллями. Національні інтереси визначають внутрішню і зовнішню політику країн, але розширюються взаємозв’язки і цілі держав найкраще досягаються, якщо вони пов’язані спільними, міжнародними інтересами.
Після Першої світової війни була створена Ліга Націй, за ініціативою якої вдалося розробити концепцію колективної безпеки: кожна держава – члені Ліги – брала на себе зобов’язання підтримувати інших у випадку агресії. Але, нажаль, це не допомогло.
Після Другої світової війни на зміну Лізі Націй прийшла Організація Об’єднаних Націй (ООН), ініціаторами якої стали держави-переможці – СРСР, США та Великобританія. Головним завданням ООН було встановлення повоєнного світового порядку. Але й цій найбільшій міжнародній організації не вдалося запобігти десяткам війн та великих збройних конфліктів, які точилися протягом другої половини ХХ – початку ХХІ століття.
Значно вагоміші успіхи на міжнародній арені мало прагнення різних країн до економічної співпраці. Найбільше воно проявилося у Європі, де руйнівні наслідки війни була наймасштабнішими. Спільними зусиллями різним державам було набагато легше піднімати свої економіки, а спільною політикою – уникати повторення великомасштабних військових конфліктів. Тож у 1958 році виникло Європейське економічне співтовариство, до якого спочатку увійшли шість країн Західної та Центральної Європи. А у лютому 1992 року вже близько двадцяти країн у голландському місті Маастрихт підписали угоду про створення Європейського союзу (ЄС).
Однак Європейський Союз – не єдине регіональне об’єднання країн у світі. На сьогоднішній день їх більше десяти. Найбільш відомими є Асоціація держав Південно-Східної Азії (ASEAN), Рада Тихоокеанського економічного співробітництва (PECC), Угода про вільну торгівлю в Північній Америці (NAFTA), економічний союз держав у Південній Америці (Mercosur) тощо.
Згодом інтеграція вийшла за чисто економічні межі і охопила соціальну, культурну, політичну та інші сфери. В результаті об’єднання посилились позиції країн світу у боротьбі за збереження миру і тим самим були створені сприятливі умови для розвитку окремих держав.
Автор публікації
